За інформацією: Суспільне Чернігів.
Андрій Нестеренко під час служби та під час змагань в Іспанії. З особистого архіву Андрія Нестеренка
Андрію Нестеренку 41 рік. Він ветеран з Чернігова та колишній боєць роти поліції особливого призначення. 28 лютого 2022 року чоловік отримав поранення у Киїнці, коли росіяни обстріляли село з реактивної системи залпового вогню "Смерч". Тоді під вогонь потрапили поліцейські.
Троє побратимів Андрія загинули, в момент обстрілу вони були в 10-15 метрах від чоловіка. Андрій залишився живим. Уламком йому пробило печінку, пошкодило кишківник. Також уламки застрягли у попереку та стегні.
Відновлювати фізичну форму він почав одразу після операцій у лікарні у тоді ще блокадному Чернігові. А вже на цьогорічних міжнародних змаганнях ветеранів Strong Spirit's Games у Мадриді він виборов п'ять медалей: два "золота" і три "бронзи". Сам Андрій розповів, що ці нагороди присвячує кожному загиблому товаришу, якого він знав.
Про себе, поранення та війну, ротації у Маріуполь, операції та реабілітацію, підготовку, біль та змагання в Іспанії, він розповів в інтерв'ю Ксенії Рекун.
24 лютого 2022-го
У лютому 2022 року поліцейські в Чернігові працювали у посиленому режимі, згадує Андрій.
"Ми здогадувалися, але напряму нам ніхто не казав. Тільки те, що ми першими, раптом щось станеться, на кордон поїдемо. З 22 на 23 лютого ми були біля Чернігова, охороняли від диверсійно-розвідувальних груп один населений пункт. Ввечері 23-го я хотів їхати в спортзал на тренування, але нас зібрали всіх по тривозі. Взяв речі й ніч був вже на роботі, де і зустрів 24 лютого. Потім почули перші вибухи, і вже все було зрозуміло".
Тоді поліцейських роти особливого призначення розділили на групи. Андрій розповів, що він поїхав у Новоселівку підвозити блоки для загороджувальних споруд.
"Нічого ж не було тоді. Згодом військові приїхали й ми вже разом все робили. Перші дні повномасштабки ми чергували по місту. Займалися охороною публічної безпеки та порядку".
28 лютого 2022 року, пригадує поліцейський, їм надійшла команда прибути у Киїнку.
"Там очікували прорив російських військ. Нам треба було не дати їм зайти в село, щоб не відбулося вуличних боїв. І під час того як ми заїхали, займали позиції у різних частинах села, якраз в цей час і відбувся обстріл. Ту групу де я був, обстріляли з реактивної системи залпового вогню «Смерч». Це ракета, де всередині багато касет, а в касеті ще уламки розміром з жолудь".
Читати ще
Читати ще У Чернігові попрощалися із трьома поліцейськими, які загинули під час обстрілу Киїнки
"Біля мене, якраз метрів за 10-15, загинули Дмитро Музирьов та Володимир Настич. Дмитро Лук’яненко загинув в центрі села. Було таке враження, що ніби чимось важким тебе стукнули. Ми почали шукати якесь заглиблення, підвал. Почали оглядати один одного. Першу медичну допомогу елементарну надавали. Перечекали обстріл і нас евакуювали".
"Уламки в ребрі, стегні, пробитий кишківник та печінка"
Поліцейський розказує, що під час огляду у лікарні у нього виявили уламки в ребрі, стегні, пробитий кишківник та печінку.
"Мені 28-го зробили одразу операцію, 3 березня на кишківнику зробили, потім перевели в обласну лікарню. Третю операцію зробили в травні, коли діставали уламки з ребра".
Та в лікарні у березні 2022-го, каже Андрій, не вистачало крапельниць. З цим допоміг військовий Олександр Тарнавський, який також лікувався після поранення у Киїнці. Крапельниці тоді допомогли доставити з Києва.
"І сама ця процедура, що цікаво, коли катетер в спину вставляють і вводять так ліки. Зараз посміхаюся, це інакше, ніж кайф, я назвати не можу. Понад два тижні був такий постійний біль, шалений. А потім просто стає легше".
Андрій Нестеренко у лікарні. Лютий-березень 2022 рік. З особистого архіву Андрія Нестеренка
Після обстрілу обласної лікарні 17 березня 2022 року, згадує Андрій, його виписали, бо в лікарні був протяг через вибиті вікна.
"У місті я залишався ще деякий час. Харчування мені треба було спеціальне, через пробитий кишківник, та їжа, яка була — не підходила. Вже покійний Владислав Редько, він теж зазнав поранення в Киїнці і загинув згодом на Сході, тоді він теж був у лікарні, я зустрів його, він приніс мені «Снікерс». Я з’їв шматочок і це було мені так смачно, але потім було дуже зле після нього. Згодом мене вивезли з міста".
Ще в лікарні, розповідає Андрій, почав відновлювати свою фізичну форму: набирав шестилітрові бутлі води й робив вправи.
"Тонус м'язів потрібно підтримувати. Вже якось десь руками підіймав, згинав. Потім намагався віджиматися від підлоги. На кожну групу м'язів робив якісь мінімальні навантаження. Після травневої операції, коли мені частину ребра видалили, я намагався підтягуватися на перекладині й впав від болю. Потім зрозумів, що різких рухів мені робити не можна. Поступово почав ходити в спортзал і відновлюватись".
За висновком ВЛК, Андрія Нестеренка звільнили від служби в поліції роти особливого призначення. За його словами, наразі він залишився на службі, але на цивільній посаді діловода.
Андрій Нестеренко біля драмтеатру у Маріуполі, 2020/2021 роки. З особистого архіву Андрія Нестеренка
Ротація в Маріуполь
"Я дуже хотів потрапити на службу в поліцію. Ще в тодішню міліцію пробував, не вийшло. Це був десь 2016 рік. Спочатку в патрульну намагався влаштуватись, потім у конвойну службу пішов, а далі — в роту особливого призначення".
Він додає, що в наказі про діяльність поліції особливого призначення є участь в антитерористичній операції. Так він потрапив в Донецьку область, Маріуполь.
Андрій в Маріуполі, біля Азовського моря. 2020/2021 роки. З особистого архіву Андрія Нестеренка
"Це був 2020 та 2021 роки. Там ми заступали на блокпости, були внутрішні наряди та наряди по місту. Це виявлення якихось злочинів, адміністративних правопорушень, кримінальних, допомога маріупольським поліцейським".
Андрій в Маріуполі 2020/2021 роки. З особистого архіву Андрія Нестеренка
Але перше, що зробив, розповідає далі поліцейський, це знайшов у Маріуполі спортзал, де міг би тренуватися.
"Не зупинятися"
До повномасштабної війни, розповідає Андрій, він вже мав звання майстра спорту міжнародного класу.
"Я не пам'ятаю вже в якому році отримав. Та спочатку виконав розряд кандидата в майстри спорту з жиму штанги лежачи, потім — норматив майстра спорту з жиму штанги лежачи, нормативи кандидата майстра спорту з багатоповторного жиму, норматив майстра спорту міжнародного класу з армліфтингу та підйому штанги на біцепс".
Він каже, що для нього було принципово повернутися до попередньої фізичної форми, яку він мав до поранення.
"Хотів взяти участь у якихось змаганнях. Спочатку була невпевненість, щоб технічно правильно виконати вправу. Судді прискіпливо ставляться до цього. Перші змагання були в одному зі спортзалів Чернігова. Це були благодійні змагання на підтримку Збройних сил України. Там я спробував себе".
Андрій на змаганнях. З особистого архіву Андрія Нестеренка
Поступово, впродовж 2022-2024 років Андрій брав участь у всеукраїнських змаганнях різних рівнів, де здобував перші й другі місця.
"Я знав про ветеранські змагання, але участі у них не брав. Мене запитували: «Чому?». Просто я не знав, як туди потрапити та де заповнити анкету. Згодом мене долучили до Telegram-групи «Ветеранська спільнота». Я зареєструвався і почалися змагання, які проходили в Україні. Мені подобалася та атмосфера, адреналін. Перші змагання були у Полтаві, потім — Київ, Черкаси, Рівне. Далі — міжнародні, де нас відбирали по рейтингу з кожної категорії, залежно від поранення".
Чернігівщину у національній збірній, яка брала участь у міжнародних змаганнях Arnold Classic Europe 11-13 жовтня в іспанському Мадриді, представляли сім ветеранів. Серед них й Андрій Нестеренко.
Андрій Нестеренко на міжнародних змаганнях ветеранів Strong Spirit’s Games у Мадриді. З особистого архіву Андрія Нестеренка
Поліцейський розповідає: в Іспанії були представники п'яти різних країн. Це Сполучені Штати, Естонія, Ірландія, Нідерланди та Україна.
Вони змагалися у п’яти різних дисциплінах:
- жим штанги лежачи (вижав 145 кілограмів, до поранення рекордно жав 160 кілограмів, перше місце);
- багатоповторний жим за хвилину — (60 кілограмів вижав 54 рази, перше місце);
- підйомі гирі (за дві хвилини 60 разів підняв 24 кілограми, третє місце);
- веслуванні на тренажерах 100 метрів (567 метрів результат, третє місце);
- аербайк 30 калорій (31,72 секунди, третє місце).
"Інтрига була, цікаво. На цих змаганнях я переміг сам себе. Тоді, коли ще змагався в дисциплінах, хотів кожну нагороду присвятити загиблим товаришам своїм. Кожного, кого знав. Троє загинуло в Киїнці тоді — Дмитро Музирьов, Володимир Настич та Дмитро Лук’яненко. І двоє, саме тих, з ким я служив ще в роті поліції особливого призначення. Це Олександр Жидок і Владислав Редько. Вони загинули пізніше. Тому кожному хлопцю по нагороді, завдяки їхнім зусиллям з неба ці перемоги дісталися мені".
Андрій Нестеренко на міжнародних змаганнях ветеранів Strong Spirit’s Games у Мадриді. З особистого архіву Андрія Нестеренка
"Зараз, озираючись назад, на поранення, змагання в Іспанії, я скажу собі: «Не зупинятися». Хоч травми й дають про себе знати, щодня спазми після вживання їжі, але на самих змаганнях, я не відчував болю. Можливо, це була ейфорія".
Всього ветерани з Чернігівщини отримали 29 нагород. З них 14 золотих медалей, сім — срібних та вісім — бронзових на міжнародних змаганнях Strong Spirit’s Games в Іспанії. За результатами змагань збірна України перемогла у загальному заліку Strong Spirit’s Games, виборола 188 медалей – 84 золоті, 58 срібних та 46 бронзових медалей.
Читати ще
Читати ще «Прекрасно почуваюсь у світі, який погано бачу»: Оксана Зубковська про повернення у спорт, медалі Паралімпіади та книгу