Назва чернігівського мікрорайону, що вузькою смугою вклинився між Масанами та лісовим масивом на заході міста, дедалі частіше губиться в народній свідомості. Так, нерідко люди, що живуть на Забарівці, особливо ті, хто переїхав туди відносно нещодавно, приписують свій район саме до Масанів, ненавмисно забуваючи, що він має окрему назву. Тим не менш це місцевість, яка має хоча й не дуже тривалу, та цілком колоритну історію й однозначно заслуговує на те, щоб про неї знати.
Деякі містяни вважають, що мікрорайону походить від того, що колись там були заклади, де можна було непогано провести час, точніше, добряче погуляти. А той, хто погуляв аж занадто весело, відповідно, міг затриматися там надовго, тобто «забаритися». Звичайно ж, на таку версію багато кого наводить виключно співзвучність назви району та слова «забаритися». Тож давайте розбиратися, що було спершу – історія, яка породила назву, чи назва, походження якої забули і тому вигадали нову історію.
То чи можна було погуляти?
Забігаючи наперед, варто зазначити, що погуляти можна було будь-де. І на Забарівці також. Однак достеменно із сумнівними розвагами пов’язані лише два міських топоніми. Про один із них – поле Розгуляй, що раніше лежало в районі нинішньої вулиці Гагаріна, пам’ятають лише історики або читачі нашої газети, а от новий виник лише нещодавно і не набув загальноміської популярності. Мова про так званий П’яний двір – місцину, яку досить грубо можна окреслити як територію між колишнім кінотеатром «Перемога» та пожежною частиною на вулиці Захисників України.
Однак Забарівка до сумнівних народних звичок має таке ж відношення, як і будь-який інший район міста. Тож історія про те, що колись там можна було добряче погуляти і тому забаритися, однозначно відпадає. Її, скоріше за все, вигадали відносно нещодавно. Притому що сама Забарівка… Почекайте. А коли ж з’явилася ця місцина?
Більшість населених пунктів, які у ХХ століття злилися з Черніговом та стали його мікрорайонами, уперше фіксуються 1638 року. Серед них і Коти, і Півці, і сусідні Масани, і Бобровиця, і багато інших сіл, які розросталися впродовж століть назустріч місту, аж поки не стали з ним одним цілим. Більшість із них заснували осілі козаки Марціна Каліновського, які активно переселялися до нашого регіону з більш західних територій Речі Посполитої.
Однак у переписах, що проводилися після того, жодних згадок про Забарівку немає. Назва цього населеного пункту виринає аж у ХІХ столітті. Саме тоді вона згадується, та навіть не як невеличке окреме село, а хутір неподалік Масанів. І хоча згодом він розростається до розмірів села, але в часи великого приєднання 1973 року, коли частиною Чернігова стала більшість довколишніх сіл, у ньому проживало всього 82 людини. Для порівняння, це щонайменше удвічі, а той утричі менше, ніж в інших селах.
Забарівку, яка перетворилася на чернігівський мікрорайон, сотню років тому називали ще й Неаполітанським хутором. На жаль, знайти інформацію, звідки походить ця назва, у відкритих джерелах не вдалося. Однак, за аналогією зі Швейцарівкою, яка розташувалася неподалік ринку в районі Бойової, можна припустити, що в ті часи тут могла бути престижна для проживання місцина.
Шляхетське прізвище
Однак звідки ж узялася назва? Власне, дослідники, які жили в часи, не надто віддалені від періоду появи Забарівки, однозначно трактували цю назву не як трансформацію слова «забаритися», а як похідну від прізвища Заборовський.
Носії цього прізвища як в Україні загалом, так і в Чернігові зокрема живуть і досі. Враховуючи, що загалом їх не більше кількох сотень, можна припустити: сучасні Заборовські походять від одного кореня. Так, носіями цього прізвища були декілька шляхетських родів, а виводять його з назви містечка на Тернопільщині – Зборів.
Тож, нехай і віддалено, але чернігівська Забарівка та тернопільський Зборів пов’язані. Крім шляхти, таке ж прізвище траплялося і серед козацької старшини. Наприклад, чернігівські Заборовські можуть бути віддаленими нащадками генерального бунчужного на ім’я Лукаш, який перебував на своїй посаді в часи гетьманування Дем’яна Ігнатовича. Однак це лише сміливі припущення.
Загалом же прізвище було досить поширеним і серед козацької старшини, і серед польської шляхти.
Крім чернігівської Забарівки, на Чернігівщині є й окреме село із такою ж назвою та надзвичайно схожою історією. Розташовано в Корюківському районі. Цікаво, що тамтешня Забарівка також з’явилася в ХІХ столітті, а якщо точніше, то перша згадка про неї датується 1858 роком. А ще вона ніби додатково підтверджує, що ця назва походить від прізвища – Заборовський. Адже його носії в цьому селі живуть і нині.
Нині серед містян Забарівка відома й тим, що на ній проживає значна громада ромів (циган). Переважно вони оселилися там після Другої світової війни, ще до того як село разом із Масанами поглинув Чернігів.
За деякими свідченнями, до війни більшість міських циган жили на Лісковиці та в районі Холодних ярів. Однак за роки окупації нацисти винищили практично все ромське населення Чернігівщини. Кілька тисяч із них поховані в урочищі Подусівка.
Тож Забарівка має цікавішу й давнішу історію, ніж прийнято вважати, і до жодних, так би мовити, ганебних суспільних явищ стосунку не має. Історія мікрорайону сягає ХІХ століття, а його назву пов’язують зі старовинним козацько-шляхетським прізвищем, представники якого, імовірно, і мешкали на цьому хуторі. А можливо, живуть і зараз.
Еженедельник "Семь Дней"
