80 років тому початок весни приніс корюківчанам горе, смерть і руйнування. Квітуче містечко Корюківка було повністю спалено, сім тисяч жителів нещадно вбито, а пам’ять про трагедію приховано на довгі роки.
Утім, часи змінюються, і щороку про звірства, які чинили окупанти в роки Другої світової війни у Корюківці, дізнається дедалі більше людей по всьому світу. А віднедавна, на жаль, події 80-річної давнини та сучасності тісно перегукуються, але окупанти інші.
«Про найбільший воєнний злочин Третього Рейху проти мирного населення довго мовчали.
Та пам’ять не стерти.
Ягідне. Рік тому. Близько 300 осіб у нелюдських умовах. Катування. Вбивства. Справа рук послідовників найгірших методів війни.
Про це від дня звільнення області знає увесь світ.
І тоді, і зараз ми незламні. Ми встоїмо. Ми не пробачимо«, – у своєму пості в соцмережі зазначає В’ячеслав Чаус, голова Чернігівської ОВА.
Щороку в перші дні березня в Корюківці згадують жертв страшної трагедії і вшановують їхню пам’ять, моляться за душі невинно убієнних. А люди, яким ще дітьми вдалося врятуватися в той страшний час, згадують тодішні події. На жаль, старші свідки Корюківської трагедії вже відійшли у вічність.
«Корюківка, Козари (Носівщина), Єліне (Сновщина)… Сотні населених пунктів України.
80 років тому нацисти разом з угорськими карателями знищили моє місто, а тисячі партизанів із лісів поряд спостерігали, як рікою ллється кров, 1-2 та 9 березня 1943 року… Майже 7000 життів.
Масовий терор цивільного населення тоді – це спалення живцем і розстріли, сьогодні – це масовані ракетні удари російських неонацистів по критичній інфраструктурі та житлових будинках, це обстріли підприємств, це закатовані полонені… І Корюківка стає Бучею, Ірпенем, Ізюмом…
Історія циклічна. Як і 80 років тому, угорці сьогодні знову підтримують масове знищення українців, а можливо, онуки тих партизанів цей злочин виконують.
Однак ми переможемо, і Маріуполь, Бахмут, Лисичанськ відродяться, як колись відродилась Корюківка«, – запевняє голова Корюківської громади Ратан Ахмедов.
.
