A geriatrician holds the hand of an elderly woman with arthritis.
Страшна війна, яка прийшла на українську землю, згуртувала українців і пробудила найкращі почуття. У блокадному Чернігові всі сусіди перезнайомилися між собою, допомагали одне одному, підтримували, ділилися тим, що мали.
Також багато людей допомагають нашим військовим, переселенцям, дітям, волонтерять, збирають кошти на потреби ЗСУ.
І хоч побутує думка, що про добрі справи не варто розповідати, все-таки розпитали чернігівців, що ж такого благородного вдалося зробити останнім часом.
Наталія Найдюк
Не вважаю це якоюсь аж такою благородною справою, але корисною та доброю може бути, за це мені найчастіше дякують. Це моя робота зараз. Я багато пишу для Меморіалу пам’яті про людей, які загинули під час війни. Часто це раніше не відомі люди. Тобто, такі історії – це перша й остання стаття про них, це те, завдяки чому про них пам’ятатимуть, бо саме зараз формується фактично Книга національної пам’яті, в яку має бути вписано кожне ім’я… Це для мене завжди дуже відповідально. І родичі загиблих дуже дякують за таке. Так само мій ФБ-проєкт Очевидці – це спогади тих, хто пережив окупацію, блокаду, бойові дії. Тут теж, з одного боку, закарбувати ці історії, а з іншого – коли люди проговорюють наболіле, це як терапія для них…
Юрій Дахно
Якщо можна це назвати благородними справами, то ношу воду немічним односельцям. Завозив двом абабки з лісу. А якщо саме тепер, то топлю піч в одній зі своїх хат і намагаюся насушити якомога більше різників для наших хлопців. Пробачте, але всього перераховувати не буду, якось ніяково. Кажуть, про добрі справи краще не розповідати.
Дмитро Коток
Підвіз двох людей, які чекали на трасі кілька годин і ніхто їх не брав… Безкоштовно підвіз.
.
Марія Шевченко
Взяла участь у зборі коштів на ліки одній пані. Збір проводився розіграшем солодощів від відомої кондитерки з Чернігова Олени Кічановської.
І хто б міг подумати, ще й виграла набір зефіру, яким пригощу сьогодні коліжанок по скандинавській ходьбі з нагоди Дня української писемності і мови!
А ще сьогодні запрошена на свято з нагоди Дня працівників культури й аматорів народного мистецтва, тож підготувала працівникам культури, школи мистецтв невеличкі презентики – тематичні пряники березнянські, за рецептом пряника «березенського» 1897року!
Сєргєй Карась
Гадаю, що жодну. Бо кров не здавав десь півтора місяці, стільки ж не допомагав розбирати завали на Бобровиці (важкенько та довго боровся з грипом). Єдине, що, можливо, я сам назвав би корисним: минулого тижня, через шість місяців зусиль, прорвався на засідання міської групи з перейменувань (тієї, яка займається зміною назв чернігівських вулиць у рамках дерусифікації) та запропонував перейменувати провулок Смірнова на Котах на честь загиблого під час облоги Чернігова українського захисника Андрія Шерифа Козаченка, а вулицю Толстого – на честь відомого поета-шістдесятника Івана Коваленка (мало хто знає, але Коваленко очолював школу №4, котра саме на вулиці Толстого й розташована). Якщо ці пропозиції будуть прийняті групою та затверджені міською радою – вважаю, це буде корисна справа для всього Чернігова. Але з того, що я почув на засіданні та після нього, шансів на успіх украй мало.
Денис Домоцький
Навряд чи я зробив щось корисніше, ніж ті люди, які щодня нас захищають. Тому не думаю, що маю чим похвалитись, тим паче, що добро любить тишу.
–
