Обговорення у Чернігові значення Дня пам’яті і примирення

«День пам’яті і примирення, що відзначаємо?», — під такою назвою 8 травня в студії «Мікрофони» Чернігівського обласного молодіжного центру проведено онлайн-гутірку за участі партнерів, співробітників чернігівського представництва Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті.
«До 2015 року в Україні на державному рівні відзначали День перемоги 9 травня. Чому нашою державою встановлено новий пам’ятний день саме 8 травня? Що він означає і до чого закликає? До чого примирення?», — окреслила коло питань першого блоку розмови Вікторія КУСПЕКОВА, модератор заходу, співробітниця Чернігівського обласного молодіжного центру.
«За всім цим стоять європейська традиція та історичні факти. Друга світова війна в Європі 1939-1945 років завершилася капітуляцією нацистською Німеччини, яка набувала чинності саме 8 травня о 23:01. Світ дізнався про перемогу над нацизмом по обіді 8 травня, мільйони людей вийшли святкувати цю подію на головні площі міст на різних континентах. Однак Йосип Сталін, диктатор СРСР, не лише вкрав у людства 36 годин тріумфу (це він заборонив оголошувати про перемогу над заклятим ворогом до повторного підписання капітуляції), але й свідомо вирішив, на відміну від своїх союзників по антигітлерівській коаліції, святкувати перемогу в інший день — 9 травня. Так керівництво Радянського Союзу намагалося приховати ганебну правду про те, як СРСР разом із нацистською Німеччиною стали підпалювачами Другої світової війни в Європі та були союзниками в 1939-1941 роках. Перемога над нацизмом – результат титанічних зусиль і колосальних жертв десятків держав і всіх народів Радянського Союзу, це спільна перемога об’єднаних націй. Тоді як Сталін поставив за мету приватизувати перемогу. І відтоді це стало однім із найважливіших напрямів політики російського імперіалізму, аж до сьогоднішнього дня», — пояснив Сергій ГОРОБЕЦЬ, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті.
«Тільки в незалежній Україні можемо говорити правду про дійсно вагомий внесок Українського народу у перемозі над нацизмом. Водночас пам’ятаємо, що в час війни Український народ був бездержавний, українців мобілізували для досягнення своїх національних інтересів чужі держави, насамперед комуністичний та нацистський тоталітарні режими, змусили воювати брат проти брата. Друга світова війна для нас — жахливе горе, велика катастрофа. Маємо знати і пам’ятати всю правду, вшановувати всі її жертви. Це застереження, що треба всіма доступними засобами боротися за мир. Це питання людяності, гуманізму. Війну, якщо така можливість є, треба уникати.
Примирення, у випадку України, – питання консолідації нації, заклик до колишніх ворогів-противників, їх нащадків, переступити через ненависть, дійти порозуміння», — розповів Сергій БУТКО, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в області.
«До речі, таке примирення-порозуміння при зустрічах між воїнами Української повстанської армії та фронтовиками Червоної армії (і там, і там були представники всіх регіонів України, в тому числі й Чернігівщини) вже відбувалося зразу по завершенню війни, коли вони поверталися з європейських країн. Намагання комуністичного тоталітарного режиму руками простих червоноармійців знищити формування українського визвольного руху зазнало фіаско. Радянські спецслужби в своїх документах фіксували приязні контакти повстанців і фронтовиків. Так, на людському рівні, ще тоді почалося примирення, яке тепер закріплено державою», — зауважив він.
«Нещодавно у Києві відбувся марш на честь дивізії «Галичина» і виник скандал національного рівня. Як нам ставитися до цього?», — так сформулювала другу частину обговорення Вікторія КУСПЕКОВА.
«14-та гренадерська дивізія військ СС «Галичина» була створена нацистською Німеччиною в 1943 році з українців із Галичини для поповнення особового складу своєї армії у тій війні. Їм гостро бракувало «гарматного м’яса». Отже, це формування визначально є німецьким, нацистським і воювало за національні інтереси Третього Райху. Саме тому категорично неприпустимо святкувати дату створення «Галичини» в Україні. Тим більше, що формально вона відносилася до злочинної «СС», хоч була звичайною армійською структурою для фронтової війни.
Водночас українці, які добровільно пішли служити в її лави, плекали надію, що зможуть використати набуті військові вміння та зброю для боротьби за волю України. Спробували повторити історію Українських Січових Стрільців, формування в складі армії Австро-Угорщини в 1914 році. З розумінням відносимося до їхніх прагнень, але це була помилка. УПА і ОУН, Роман Шухевич, категорично були проти створення цієї дивізії, навіть планували вбити представників української інтелігенції, які активно підтримували та пропагували службу в ній.
Після розгрому частин «Галичини» в 1944 році під Бродами військами Червоної армії, понад 1 тисячі її вояків перейшло до лав УПА. І саме тільки тоді вони власною кров’ю заслужили собі правовий статус і вшанування як борці за незалежність України у XX столітті вже тепер, у відновленій незалежній державі.
Розслідування в рамках Нюрнберзького процесу в 1945-1946 роках довело, що під час Другої світової війни українці, які служили дивізії «Галичина», не скоїли військових злочинів, злочинів проти людяності, цивільного населення. Вони були учасниками війни з того боку…
Історія з дивізією «Галичина» та українцями, які в ній служили, — один із знакових прикладів трагедії бездержавного українського народу в Другій світовій війні», — пояснили представники Українського інституту національної пам’яті.

ОРГАНІЗАТОРИ: Український інститут національної пам’яті, Чернігівський обласний молодіжний центр за сприяння Чернігівської облдержадміністрації.
ВІДЕОЗАПИС цієї гутірки можна подивитися за посиланням: http://surl.li/tdec

Олександр МАЙШЕВ,
член Національної спілки журналістів України

Источник: format.cn.ua