Більш ніж через місяць з моменту повномасштабного вторгнення військ росії, підрозділи ДПС ОУВ Сіверськ повернулись на державний кордон України у Чернігівський області. За інформацією оперативного командування “Північ”, військові забезпечують охорону державного кордону на пунктах Дніпровське, Гірськ, Неданчичи.
За цими, здавалось би, оптимістичними повідомленнями стоїть півтора місяці часткової окупації Чернігівщини, обстріли міст та сіл, викрадення та катування мирного цивільного населення, продовольча криза та щоденна робота ЗСУ і волонтерів, що попри всі ризики та небезпеки продовжували виконувати свою роботу.
Обстріл волонтерів
Близько півночі, 28-го березня російські військові обстріляли групу волонтерів Всеукраїнської громадської організації “Лицарський хрест добровольця”. Місцеве видання 0462.ua одразу опублікувало коротку новину про артилерійський обстріл російської армії, під який поблизу Чернігова потрапили волонтери, посилаючись на пост у Facebook голови організації Оксана Тунік-Фриз.
Наші журналісти зконтактували з волонтеркою та розпитати про обставини трагедії, що мало не обірвала життя трьох її колег.
Виявилось, що чи не з першого дня окупації Чернігова члени організацій “Лицарський хрест добровольця” і “Жіноча волонтерська сотня Самооборони Чернігівщини” об’єднались аби вишукувати по області необхідні містянам продукти, медиками та обладнання. Оскільки під кінець березня два мости до Чернігова було підірвано, а один регулярно обстрілювався та міг обвалитись в будь який момент, група осіб, що мали доставити до міста цінний вантаж життєво необхідних медикаментів для гормонозалежних пацієнтів, прийняла рішення переправлятись через Дністер на човні.
“До того два дні, 26-го і 27-го березня, нам вдавалося успішно використовувати човни для транспортування вантажів. Звісно кожного разу ми сплавлялись в різних місцях, аби не дати ворогу можливості нас чекати на якійсь конкретній точці. Це б, зрозуміло, суттєво підвищувало вірогідність попасти під обстріли”, – розповідає пані Оксана. “28-го числа о 6 ранку група у складі трьох волонтерів, на чолі з головою Жіночої волонтерської сотні Світланою Корольовою, запакувала зібраний вантаж у легковий автомобіль і направилась на визначену “точку” на березі Десни, трохи вище від центрального міського пляжу”.
Група розвантажила автомобіль на березі. Один з волонтерів – Андрій, пішов за попередньо захованим човном. Коли вже підпливав до визначеного місця по ним почали прицільно бити мінометним вогнем з берега, який на той момент контролювали російські війська. Це тривало близько 40 хвилин.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині знайшли покинутий російський безпілотник (Фото)
“Оскільки всі ми волонтеримо ще з 2014-го року, маємо певний досвід в таких небезпечних ситуаціях. Лана одразу зорієнтувалась, скомандувала падати на землю та відповзати від річки та вантажу подалі. Була надія, що просто хочуть відлякати, не дати переправитись. Однак попри те, що група рухалась, міняла позицію, мінометний вогонь не припинявся і слідував за ними”.
Наслідком обстрілу для Світлани стала сильна контузія та легке поранення ноги. Напарник – Василь, отримав поранення середньо важкості та контузю. Однак найбільше дісталось саме Андрієві, який на момент початку обстрілу перебував у човні. Волонтер прийняв рішення відпливати від берега, а не намагатись швидко причалити. Розділившись група теоретично мала більше шансів, що принаймні комусь вдастся вціліти не отримавши поранень. Та сталось навпаки.
“Ми й досі, обговорюючи цю ситуацію, дискутуємо, був там десь поряд коригувальник чи можливо за нами спостерігали з дрона. У будь-якому випадку вогонь вели прицільно і дісталось всім”.
У підсумку через деякий час від початку обстрілу Василеві вдалось виплисти на мілину вище річкою, лишити човна і повернутись до основної групи. Коли його побачили то одразу помітили, що він ледве пересувається. Хлопець отримав черевне поранення та вже втратив багато крові.
На щастя у Світлани при собі виявився телефон, адже всі інші речі, разом з машиною і гуманітарним вантажем лишились на березі. Тож вдалось відносно оперативно видзвонити інших волонтерів, які допомогли всій групі дістати до найближчої лікарні – в селище Куликівка. Там стабілізували “найтяжчого” – Андрія, після чого доставили його до Ніжинської лікарні де він, після видалення частини кишківника, перебуває в реанімаційному відділенні. Лікарі називають його стан стабільно важким. Світлана та Василь лишились у Куликівській лікарні, де отримують необхідне лікування та відходять від наслідків контузії.
Враховуючи ті пошкодження, які отримав автомобіль, який пізніше з берега вивезли українські військові, наслідки для всієї групи могли бути суттєво гіршими.
“Хотілось би наголосити, сплутати наших волонтерів з військовими було неможливо. У нас нема камуфляжу, ми не носимо зброї, їхали на цивільній машині. Те що на березі в момент обстрілу перебували саме цивільні, а не військові було цілком очевидно. Це була цілеспрямована спроба вбити волонтерську групу та знищити вантаж, аби він не потрапив до Чернігова”, – підсумовує Оксана Тунік-Фриз
Такі дії проти цивільного населення в Кримінальному Кодексі України кваліфікуються як “Порушення законів та звичаїв війни”. За перший місяць повномасштабної війни Генеральна прокуратура України зареєструвала 2628 таких проваджень. В той час як в Чернігівській області за той час було було відкрито 243 відповідних справ.
–
Джерело: bihus.info
