Вчений – реставратор, графік, професор, «бойчукіст», один з основоположників наукової реставрації в Україні – з Чернігівщини. Це – Микола Іванович Касперович, уродженець хут. Лапин Ріг (нині – в межах Козельця).
Його вклад у реставрацію та збереження українських пам’яток і церковних розписів складно переоцінити: розробив проєкти понад 500 пам’яток, відновив 120 об’єктів тільки на території Києво-Печерської Лаври, а були ще й пам’ятки в інших регіонах, у т.ч. й на Чернігівщині, у реставрації яких він брав участь.
Ще запровадив облік пам’яток, проводив наукові дослідження стосовно можливості проведення реставраційних та консерваційних робіт, навчав усіх охочих тонкощів реставрації, проводив семінари з давнього українського малярства, організовував виставки. Маючи професійну художню освіту, постійно її вдосконалював за кордоном (у Польщі, Франції), зокрема й знання з реставрації станкового та монументального мистецтва.
Микола Іванович Касперович писав і власні картини в іконописній техніці, більшість із яких, на превеликий жаль, втрачено. Збереглася невелика їх кількість, що представлена тепер у деяких музеях України (Національному художньому музеї України, Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького) та у США (в Українському католицькому університеті у Філадельфії).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Козелецька громада зустріла свого героя, який понад два роки провів у ворожому полоні
Певний час, коли жив у Парижі (1909-1911 рр.), входив до груп «Українська громада в Парижі», «Салон незалежних», був учасником Міжнародного союзу митців і письменників, товаришував і співпрацював з багатьма відомими українськими діячами, які з різних причин мешкали за кордоном. Серед них і співпраця з М. Бойчуком – українським художником, засновником національного мистецького стилю, що поєднував візантійські традиції з європейськими новаціями й українським народним мистецтвом, який отримав назву «бойчукізм». Співпраця митців була доволі плідною: Микола Касперович підтримав творчі ідеї Бойчука та став представником цього культурно-мистецького явища – входив до когорти художників-бойчукістів. Разом із Бойчуком Касперович брав участь у реставрації низки пам’яток, зокрема й на його батьківщині – Козелеччині, а саме – іконостасу Трьохсвятительської церкви в с. Лемеші (1913 р.).
Після жовтневого перевороту 1917 р. працював викладачем у художніх вишах у Києві та Миргороді. 1922 р. повернувся на Чернігівщину, де працював реставратором Чернігівського губернського музею (нині Чернігівський обласний історичний музей ім. В. Тарновського).
Майже рік відновлював фрески у чернігівському Спаському соборі. Потому знову виїхав до столиці, де понад 10 років працював реставратором у музеях Києва, які за певний час увійшли до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра».
Попри великий обсяг робіт мав доволі скромні статки, за які житло в Києві винайняти не міг, то й жив на території Лаври.
Остання його визначальна робота – реставрація іконостасу Кирилівської церкви в Києві.
У 1938 р. був арештований і «зізнався» в участі у «петлюрівсько-повстанській та контрреволюційній націонал-фашистській організації», а за два місяці (у травні того ж року) його розстріляли. Похований Микола Іванович Касперович у Києві. Реабілітований посмертно.
–
Джерело: Чернігівщина туристична, за матеріалами vue.gov.ua, wikipedia, esu.com.ua
