У Чернігові історія – на кожному кроці. Бо місто старовинне й унікальне. Тож нам є чим пишатися і про що розповідати іншим. Зокрема таких архітектурних пам’яток, як у Чернігові, більше немає ніде. А скільки унікальних артефактів і споруд не збереглося до наших днів!
Із нагоди Дня пам’яток історії та культури в Чернігівській міській бібліотеці для дітей ім. О. П. Довженка відбулася відкрита лекція історика й екскурсовода Володимира Пилипенка під назвою «Пам’ятки історії Чернігова».
Важливо, що вони надзвичайно різноманітні, адже на території нашого міста розташовано кілька десятків унікальних історико-культурних пам’яток.
«Історію взагалі треба знати, хоча б на рівні популярному, бо вона не лише у минулому. Історія – це все те, що нині впливає на наше життя. Інша справа, що знати її глибоко і фахово – це окрема спеціалізація і робота, цього треба вчитися.
А Чернігів унікальний своєю історією, бо це місто, яке упродовж тисячі років не переривалося, існує й існуватиме безперервно довго. Це місто, яке має архітектуру, якою треба пишатися і не соромлячись вихвалятися, що є що показувати і що розказувати», – у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначив Володимир Пилипенко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Живу, аби писати. Пишу, щоби жити…»: у Чернігові презентували нову книжку відомого письменника Олексія Брика
У своїй лекції, на яку охоче прийшли чернігівські школярі, пан Володимир зробив акцент на пам’ятках, які не збереглися до наших днів. Але він наголошує, що плакати з цього приводу не варто, бо це нормальний процес, коли місто розвивається і деякі об’єкти зносять, перебудовують або вони згорають у пожежах, руйнуються чи зникають.
«Місто переплановувалося, і щось із того, що було раніше, 100 чи 200 років тому, видно і по сьогодні, а щось бачать тільки спеціалісти.
Із пам’яток, що зникли, можу наприклад, назвати Миколаївську церкву, яка в давнину розташовувалася там, де нині стоїть «Оранта», а на місці сучасного базару було суцільне міське кладовище», – розповідає Володимир Пилипенко.
Загалом можна сказати, що у Чернігові ми всюди ходимо по кістках пращурів.
«Усе місто стоїть на кістках. Поблизу будівлі казначейства є п’ятиповерховий будиночок. Так от, він якраз збудований на місці, де колись було кладовище при церкві й археологи розкопали там більше як 300 поховань.
Де у нас нині міська площа, раніше були кургани, Болдинка – це теж кургани. Але в цьому немає нічого ні поганого, ні вульгарного. Це доля будь-якого міста, яке розвивається і поступово «насувається» на колишні поховання, вони курганні, дохристиянські чи християнські», – пояснив історик.
Зрозуміло, що сучасний Чернігів має не такий вигляд, як у старовину.
«Стародавнє планування міста з часів Київської Русі, звісно, не таке, як нині. Ось бібліотека, в якій ми нині перебуваємо, стоїть фактично на центральній вулиці давньоруського Чернігова. А сітка вулиць, яка є нині, коли все по центру в нас – квадратно-прямокутне, то це планування початку ХІХ століття. Якісь відгомони з планування з давньої Русі є, якісь відгомони з планування козацького часу», – повідомив Володимир Пилипенко.
–
Ірина Осташко
