Від війни страждають усі. Але молодим і здоровим трохи легше долати різні виклики. А ось людям, яким уже самостійно важко про себе подбати, без допомоги не обійтися. У Сновській громаді такі люди не покинуті напризволяще. В одному з прикордонних сіл уже тривалий час функціонує пансіонат для людей похилого віку.
У відділенні стаціонарного догляду для тимчасового та постійного проживання свій прихисток знайшли 19 підопічних. Це самотні старенькі люди й особи з інвалідністю.
Як нині їм живеться, як підготувався заклад до зими та частих відключень електроенергії і можливих ворожих обстрілів – далі в інтерв’ю із завідувачкою відділення Наталією Камишною.
Пані Наталіє, чим особливий ваш заклад?
Відділення стаціонарного догляду для тимчасового та постійного проживання працює при комунальній установі «Територіальний центр Сновської міської ради». На сьогодні в нас 19 підопічних, ще люди оформлюють документи. У нас можна проживати тимчасово або постійно. Тут живуть самотні старенькі люди, особи з інвалідністю. Це люди, які мають пенсію. 75% із їхніх пенсій Пенсійний фонд утримує, а 25% ці люди отримують на руки. Решту видатків нашого закладу компенсує Сновська міська рада, яка є засновником.
Умови в нас хороші, красива природа довкола, вишневий садок неподалік, бесідки стоять, поруч Снов протікає, тож за бажання можна порибалити.
Тобто ваші підопічні проживають у закладі, ви їх годуєте, перете речі, надаєте інші послуги?
Так, у нас чотириразове харчування. Три рази – гаряче харчування, а четвертий – полуденок із цукерками, пряниками, бананами, фруктами сезонними.
До зими підготувалися?
Наконсервували щавлю, огірків, помідорів, сушки насушили, варення наварили, яблук у банки намочили. Готувалися з літа, бо хтозна, яка зима буде.
Як пережили період ворожої навали на Чернігівщину?
Слава Богу, обійшлося. Але було страшно, літаки літали. У нас на ніч зазвичай із підопічними залишається тільки молодша медична сестра, а в той період ходили цілий місяць інші працівники на чергування разом із медсестрою. Щоб не так страшно було, допомагали.
Танки ворожі поруч зовсім проїхали, щоправда, в нашому селі не було, кругами об’їжджали. Як по Городні їхали – в нас гул стояв, як по Сновську стріляли – в нас шибки трусилися. Чутно було, як Чернігів обстрілювали. В однієї нашої працівниці син під Черніговом був, то тут місця собі не знаходила. І як чули вибухи, всі на нервах були, сльози наверталися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Продає улюблені іграшки задля допомоги військовим: історія 12-річної волонтерки з Чернігова (Відео)
Як вдавалося виживати, адже всі в той час мали проблеми з продуктами?
Виживати нам допомагала ферма з сусіднього села – нам дали корову на м’ясо, молоко безкоштовно, місцеві жителі порося кілограмів на 120 дали. Тут ми те все впорядковували і кров’янки навіть робили, бабульки наші та дідульки їли. Курей із Березни привозили, тушонки наробили і сирими тушки в морозилки клали. Без м’яса не сиділи. Картоплі в нас запаси до літа були. І хліб був – Сновський хлібозавод возив. Навіть залишки хліба бабульки наші сушили на сухарі. Бо ніхто не знав, яка ситуація буде.
Із продуктами в нас усе гаразд було. Гуманітарку потім позавозили, підгузки теж у нас гуманітарні. Завдяки небайдужим людям у нас проблем не було.
То й на наступну зиму продукти маєте?
Так. Овочами сирими та консервованими забезпечені. На рік точно вистачить. М’ясо за потреби докуповуємо. Раніше ми ягоди клали в морозилки, але з електрикою нині проблеми, тому й вирішено було консервувати. Бо банки з консервацією вистоять за будь-яких умов.
Чи є можливість приготувати їсти за відсутності електропостачання?
Так. Їжа готується у нас на грубці з плитами, що на дровах. Тож незалежні від світла. Ось сьогодні електрику відключили, в нас груба горить, то всі ходять грітися.
Чи підготовлене у вас укриття?
Так. Спершу сказали, що наше підвальне приміщення не підходить під укриття, а потім приїжджала комісія зі Сновської міської ради і зробила висновок, що підвал наш підходить. Тож він у нас облаштований – ми занесли туди ліжка. До речі, ліжка два чи три роки тому ми поміняли на нові, за допомогою тодішнього народного депутата виділили кошти – і ми повністю поміняли всі ліжка. Для лежачих – спеціально обладнані й металеві, де частини піднімаються, коли треба ноги підняти чи голову. І дерев’яні у нас ліжка з ортопедичними матрацами. А старі ліжка ми тепер у сховище позаносили. Також, щоб менше місця займати в підвалі, використовуємо старі двері і матраци запасні на них кладемо. Тож місця для лежачих підопічних у підвалі підготували. А ще занесли туди консервацію, м’ясні й рибні консерви. Вода бутильована негазована в нас там є. Нині, коли приміщення наше опалюється, то й підвал опалюється. Тому тепло. А ще в нас там понад 100 трилітрових банок помідорів і смородинове варення – бо не вміщається у погріб.
Якщо раптом якісь проблеми з укриттям виникнуть, є домовленість із директором місцевого ліцею, він за 150 метрів, що можемо скористатися їхнім підвалом.
Ваші підопічні задоволені життям у закладі?
Задоволені. Але пропозиції про евакуацію від нашого керівництва періодично надходять, бо в нас зона бойових дій і дуже близько до кордону. Але наші підопічні не хочуть евакуйовуватися. Одні кажуть, що підуть додому. Але ж куди йти? В холодну хату і неналежні умови? Насправді в нас, слава Богу, тихо, спокійно. Зрозуміло, що від прильотів ніхто не застрахований. Ось у Києві немає зони бойових дій, а прильоти стаються і по Чернігову прилітало, по Вінниці. Я бабулькам кажу, що на наші 20 людей немає сенсу витрачати дорогі ракети. Стратегічних об’єктів інфраструктури в нас тут нема.
На першому поверсі в нас амбулаторія з фізкабінетами. Якщо нас закриють, то і їм там недобре буде. Ніхто ж не буде приміщення опалювати.
Чому питання про евакуацію порушують, не знаю. Он на Ріпкинщині психоневрологічний інтернат за 18 кілометрів від кордону розміщується і ніхто нікого не евакуйовує.
Якось навіть пройшов слух, що в нас занедбане аварійне приміщення. То приїздила комісія, ходили, все дивилися, дійшли висновку, що умови в нас хороші. У нас і ванна облаштована і піддон є для тих, кому не під силу в ванні митися за станом здоров’я.
Тож тоді комісія сказала, що в нас одне з кращих відділень по області.
Вікна в нас всі поміняні на пластикові, двері нові. Пожежну сигналізацію поставили, торік встановили громовідводи. А раніше до ковіду до закладу приходили діти зі школи з концертами, артисти з будинку культури і зі Сновська колектив приїжджав, вихованці музичної школи. Нині карантин і війна, то таких заходів немає. Але то нічого, головне – щоб скоро запанував мир і була Перемога.
–
Спілкувалась Ірина Осташко
