Саме діти визначатимуть, яким буде наше майбутнє. І якраз нині – час, щоб подумати про Україну через 10 років. Це добре розуміють представники Пласту – Української скаутської організації, які прагнуть виховати дітей свідомими громадянами України. Є Пласт і в Чернігові.
Тож чим конкретно займаються пластуни в нашому місті – в розмові з Галиною Шевченко, станичною станиці Чернігів. Аби всім було зрозуміло, то за значенням це – голова осередку.
Пані Галино, чи правильно розумію, що ви організовуєте гуртки для дітей?
Так, у нас для дітей різного віку діють гуртки. Кожен гурток має свого виховника. Наприклад, я займаюся зараз із дітьми 10-11 років. У цьому гуртку я – виховниця. І це не такий гурток, коли сьогодні прийшов, завтра не прийшов. Він діє на постійній основі. Раз на тиждень у нас відбуваються сходини, це в нас так називається. Проводимо різні тематичні заняття за Пластовою методою. Також бувають різні мандрівки, влітку будуть табори, де на практиці застосовуватимемо знання, які діти здобули за рік.
А як давно Пласт функціонує в Чернігові?
У Чернігові наш міський осередок називається Станиця. У Чернігові ми з 2019 року. А взагалі, Пласт – це давня українська організація, яка діє ще з 1912 року.
У Чернігові раніше Пласт був, але до 2019 року була 20-річна пауза в його функціонуванні.
Сама я взагалі пластую ще з 2011 року, і після мого переїзду до Чернігова зайнялася створенням осередку тут.
.
Чому ви вирішили, що цей осередок потрібен у Чернігові?
Загалом осередки Пласту в Україні є майже в кожній області. До початку антитерористичної операції осередки діяли навіть в Луганській і в Донецькій областях.
А в Чернігові його насамперед бракувало самій мені, не вистачало, так би мовити, двіжухи пластунської.
Я живу в Чернігові з 2014-го, і кілька разів зверталася за контактами, де нібито існує пластунський осередок. Але на папері він був, а фактично не було. А в 2019-му просто стався такий трошечки переломний момент, коли мене саму знайшли кілька дорослих чернігівців, які виявили зацікавлення в тому, щоб тут створити осередок. Оскільки вже знайшлася підтримка на місці, ми його й організували. Я раніше займалася зі старшою віковою групою, тобто це було юнацтво від 12 років. Але на етапі, коли ми почали створювати осередок у Чернігові, серед дітей молодшого віку було дуже багато охочих стати пластунами. Це діти від 6 до 11 років – новаки. І саме 6-7 річних було з десятеро осіб. Для гуртка це якраз прекрасна кількість за пластовою методою. Цьогоріч цих дітей вже випускатиму, переводитиму їх у наступний улад – до старших.
Чим особливі ваші заняття з дітьми?
Згідно з методою занять, Пласт – це велика гра. Тобто це не просто уроки чи навчання. Кожна тема, яка дається дітям на кожному занятті, підкріплюється ще якоюсь грою. Саме заняття триває півтори години. Є церемоніали – відкриття, закриття заняття, щоб діти ще й вчилися гарно поводитися. Заняття минулого тижня в нас було присвячене святому Юрію і якраз стосувалося нового церковного календаря. А святий Юрій – це покровитель і пластунів, і скаутів усього світу. Далі ми бавилися в гру про принцес, царів і драконів, бо святий Юрій ще й позиціонується як лицар, як Юрій Змієборець. То ми ніби теж бороли драконів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи годиться поминати спочилих родичів трапезами на кладовищах: думка священника з Чернігівщини
А цього тижня заплановано майстер-клас із писанкарства, бо ми підтримуємо українські традиції та намагаємося їх поширювати не тільки в тому вигляді, як вони є зараз, а якими були раніше. І будуть ще окремо заняття на тему екології. Це в нас буде перше заняття з циклу, де діти навчатимуться сортувати сміття. А закріплюватимемо знання, коли відвідаємо сортувальну станцію «Еко місто».
Так розумію, що і згадані вами заняття також є складовою патріотичного виховання?
Патріотизм у нас як виховання свідомого громадянина своєї країни. Тобто просто сказати «я – патріот» і проспівати гімн України чи «Батько наш – Бандера…» – це не зовсім те, що ми хотіли б бачити.
Бо мета Пласту – виховання та самовиховання молоді на основах патріотизму і християнської моралі.
Яка нині основна трудність у вашій роботі?
Зараз ми більше зацікавлені в тому, щоб до нас приєднувалися потенційні волонтери. Бо дітей зацікавлених – багато, а виховників, особливо в Чернігові, не так багато, як хотілося б. Проблема не в тому, що мало приєднуються волонтери, а в тому, що волонтери самі по собі – патріоти. Троє з наших виховників на даний момент перебувають на фронті і ще кілька думають про це.
Наприклад, мій чоловік – військовий. Я мушу залишатися з дитиною, хоча вже сама пішла б. Я давно йому пропонувала: давай, ти – додому, а я туди поїду. Але він не слухається. Тобто в усіх із нас хтось із сім’ї – у війську. І дівчата, і хлопці – однаково.
Ірина Осташко
Фото – зі сторінки Пласт Чернігів у соцмережі
–
