У Чернігові назви 148 вулиць пов’язані з радянським минулим або з країною-агресором росією. Тож невипадково в місті працює ініціативна група з перейменування вулиць при управлінні культури і туризму Чернігівської міської ради у складі істориків і громадських діячів. Вона розглядає нові варіанти назв чернігівських вулиць.
Між тим, чернігівський міський голова Владислав Атрошенко нещодавно публічно сказав, що до цього питання варто повернутися після нашої Перемоги. Бо зміна назв вулиць може внести в життя чернігівців нові клопоти, пов’язані з паперовою тяганиною – зміну паспортних даних, реєстрації і, ймовірно, додаткові фінансові витрати.
Однак не всі підтримують таку позицію міського голови. На думку Сергія Бутка, представника Українського інституту Національної пам’яті в Чернігівській області, члена ініціативної групи з перейменувань вулиць, це питання не тактики, а стратегії.
«Перейменування – це один із елементів очищення публічного простору від символіки російського агресора та його минулого, невід’ємна складова нинішньої війни.
Тобто якщо є такі заяви і таке нерозуміння, то наша Перемога буде гальмуватися.
І навпаки, якщо є усвідомлення, що треба очищати простір від російських назв, аби відбувались дерадянізація, декомунізація, дерусифікація, деколонізація, то в такий спосіб ми наближатимемо нашу Перемогу.
Будемо працювати над тим, щоб керівники органів місцевого самоврядування, занурені безпосередньо в господарські справи, розумілися на питаннях війни і миру та наближення Перемоги. Тим більше, що нині вже не один законопроєкт розглядається із цих питань. У рекомендаціях експертної ради з питань дерусифікації та деколонізації Міністерства культури та інформаційної політики України прямо сказано, що це – складова війни, і йдеться про те, що цю справу не можна відкладати в часі», – у коментарі для ЧЕline зазначив Сергій Бутко.
.
Представник Українського інституту Національної пам’яті в Чернігівській області також розповів, за яким принципом обирають нові назви вулиць. Зокрема, що в пріоритеті – історичні назви, якщо вони, звісно, збереглися. По можливості, їх треба відновлювати.
Велику увагу приділяють пропозиціям, яку надають військові, тобто оперативне командування «Північ».
«Військові запропонували свої назви, аби їх розглянули і вибрали ті, які підходять. Наприклад, назвати вулиці на честь Героїв України, які загинули на початковому етапі оборони Чернігова та яким посмертно надали звання Героя України. Їх треба увічнювати. Бо це наша пам’ять, наша вдячність», – сказав Сергій Бутко.
Важливо враховувати і найменування на честь населених пунктів, райцентрів, ключових місць і видатних людей Чернігівської області.
«Була дискусія: чи треба, щоб у нас була вулиця Конотопська. Але ж раніше ця земля входила до Чернігово-Сіверщини…
Не варто забувати, що маємо героїв минулого, видатних земляків письменників, поетів, архітекторів, як, наприклад, Андрій Карнабід. Потрібно, щоб в топоніміці міста відображалася наша історія, наші заслуги, наші люди, а не якась там московська, тверська або фейкові герої чи абсолютно чужі для нас», – переконаний історик.
Водночас, на думку Сергія Бутка, мають бути і нейтральні назви вулиць. Адже у справі перейменування треба витримати розумний баланс.
«Має просто бути пропорція, щоб були одні й інші назви. Принцип «або одні, або інші», м’яко кажучи, нерозумний. Вулиця може бути і Зарічна, якщо вона дійсно за рікою, чи, наприклад, Лівобережна. Або Лісова, якщо вона веде до лісу. Але ж також треба згадувати славетних діячів, саме наших. Бо хто, крім Чернігова, у своїх назвах згадає наших земляків? Водночас потрібні і загальнонаціональні назви. Є пропозиція, аби була вулиця Героїв Маріуполя, і це слушно, тим паче, що в боях за це місто загинуло багато наших хлопців і з Чернігівщини. Тобто всі варіанти назв треба відображати», – зазначає представник Українського інституту Національної пам’яті в Чернігівській області.
