Одне з перших від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну повідомлень Офісу Генерального прокурора України з Чернігівської області датовано 7 березня. На той момент значна частина області перебувала під тимчасовою окупацією, а сам Чернігів був оточеним майже повністю. Містяни жили без світла, тепла, практично без зв’язку. «Внаслідок обстрілу 6 березня зруйновані будівлі міськводоканалу та загальноосвітньої середньої школи, а також вісім приватних будинків, пошкоджено 10-ти поверховий житловий будинок в місті Чернігові», – йшлося в тому інформаційному повідомленні.
Надалі, аж до повної деокупації та деблокування регіону, подібних вісток від чернігівських прокурорів надходило чимало. Зокрема, з обласного центру. Всі ці повідомлення – про загибель і поранення через ворожі обстріли цивільних, у тому числі дітей, пошкодження російською важкою артилерією будівлі Національного університету «Чернігівська Політехніка», адміністративних будівель та інфраструктурних об’єктів, про те, що російський снаряд поцілив у Чернігівський обласний центр онкології, в якому перебували паліативні хворі та пацієнти після операції. Понад місяць – з 24 лютого й принаймні до кінця березня – Чернігів і його жителі щодня потерпали від атак ворога.
Задокументувати, систематизувати, проаналізувати напади на школи взялися співробітники Освітнього дому прав людини в Чернігові. Ця громадська спілка не перший рік об’єднує правозахисників і громадських активістів, працювала як цілий освітній простір. Є сподівання, що й продовжить працювати в повному обсязі надалі – тільки-но остаточно відновиться після російського обстрілу цієї весни, коли кілька снарядів впали просто поруч із будівлею Освітнього дому в передмісті Чернігова.
Реалізація проєкту «Під прицілом – школи» нині перебуває на фінальній стадії. Завершується робота над тематичним звітом, в якому будуть наведені не тільки факти часткових пошкоджень або повного руйнування освітніх закладів, а й розглянуто наскільки суттєво збройна агресія російської федерації вплинула на доступ чернігівських дітей до освіти.
«В подальшому, – каже виконавчий директор Освітнього дому прав людини в Чернігові Сергій Буров, – методологія збору й опрацювання даних може бути корисною при роботі на інших деокупованих і деблокованих територіях України».
Він розповів:
– Раніше Освітній дім прав людини не займався як таким документуванням воєнних злочинів. Хоча дехто з наших співробітників ще з 2014 року долучався до цього процесу. Зараз почали з того, що інформацію по школах проаналізували з відкритих джерел. Потім здійснили низку моніторингових візитів. За даними Чернігівського обласного управління освіти, загалом по області йдеться про 71 зруйновану та пошкоджену школу. Дві з них – в обласному центрі – відновити неможливо, вони зруйновані вщент.
Всюди по-різному: йшлося і про невибіркові російські обстріли, і про цілеспрямовані з прямим влучанням просто в шкільну будівлю, де, скажімо, в той час могли роздавати гуманітарну допомогу. Подекуди школи зачіпляло вибуховою хвилею.
Також часто ми стикалися з фактами, коли займаючи населений пункт на Чернігівщині, окупанти саме в будівлях шкіл облаштовували свої штаби. Поруч розміщували військову техніку та гатили з неї по українських позиціях. Нерідко в підвалах шкіл в цей момент перебували місцеві жителі. Їх окупанти використовували як живий щит. Приклад села Ягідне, де понад 300 жителів окупанти близько місяця утримували в невеликому шкільному підвалі, не є поодиноким у масштабах Чернігівщини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині від обстрілів окупантів загинули корови (Фото)
Начальник управління освіти та науки Чернігівської обласної держадміністрації Микола Конопацький підтверджує, що випадків використання окупантами для власних цілей сільських шкіл насправді чимало. «Для них дикість, що школа в селі має зручності всередині – санвузли, харчоблоки. Тому й використовували. Тамтешні душові – то взагалі космос був для них», каже він:
– Збитки від перебування російських військових на території освітніх закладів нашої області оцінити важко. По-перше, інший облік, інвентаризаційний. По-друге, все що вони не змогли вивезти, – знищували. В оздоровчому освітянському таборі розстріляли кондиціонери, які не змогли зняти. Для чогось прихопили зі складу пильні полотна по металу. Грамоти з печатками, заготовлені в школах для олімпіад, роздавали своїм, підписуючи «за перебування в Україні». Як кажу про це «орки – оркам»…
Водночас на жодній школі чи дитячому садочку український прапор не був знятий руками наших освітян. Окупанти самі знімали, скидали – не ми. Це принципово. Взагалі маю безліч приводів пишатися своїми колегами. Не про все можна поки що розповідати, але такий день прийде.
Керівник Чернігівського обласного управління освіти та науки навів дані, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської армії з подальшими бойовими діями та тимчасовою окупацією значної території області є постраждалими (у тому числі зазнали руйнувань) 70 із 402 закладів загальної середньої освіти; п’ятдесят із 427 дитсадків, п’ять із 13 професійно-технічних училищ.
«Я, звісно, не військова людина, утім впевнений: ворог добре знав куди саме цілив. Те саме зараз відбувається стосовно шкіл та інших цивільних об’єктів на Харківщині, Миколаївщині, в Запорізькій області», – прокоментував Микола Конопацький.
Задокументований кейс кожного навчального закладу аналітики проєкту «Під прицілом – школи» описали детально. Експертний супровід здійснював віцепрезидент Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий. Він зазначив, що в сучасному міжнародному гуманітарному праві захисту шкіл в період збройного конфлікту приділяється особливої уваги:
– Школи прямо вказані в ст. 52(3) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року. Протокол від 8 червня 1977 p. стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. Школи вказано серед цивільних об’єктів, стосовно яких діє презумпція їхнього цивільного використання. Звичаєве міжнародне гуманітарне право до об’єктів під особливим захистом відносить «будівлі… які мають освітнє значення» (Норма 38, 40 ЗМГП).
Також значна кількість норм міжнародного м’якого права (резолюцій РБ ООН, ЮНЕСКО) вказує на спеціальний статус та режим захисту шкіл. Ухвалено Декларацію про безпечні школи та Керівництво із захисту шкіл та університетів від використання у військових цілях під час збройного конфлікту.
Все це не завадило російським військовослужбовцям скоїти сотні серйозних порушень міжнародного гуманітарного права, пов’язаних зі школами. Це напади, внаслідок яких школи були пошкоджені або загалом зруйновані, а також розграбовані, використані в якості штабів, для утримання «живих щитів», тортур тощо. Все це є окремим із 6-ти видів воєнних злочинів проти дітей.
Результати свого тематичного дослідження Освітній дім прав людини в Чернігові готовий передати до національних органів розслідування, міжнародних органів тощо.
–
Автор: Ірина Назарчук, Всеукраїнське професійне видання “Юридична газета”.
Матеріали зібрано в рамках моніторингового візиту Освітнього дому прав людини в Чернігові.
