Man dive in ice-holes in cold water in holiday the Christening .
До Водохреща вже рукою подати. І на це свято щороку відчайдухи стрибають у крижані ополонки, а дехто й дітей із собою приводить.
Але дедалі частіше цю традицію називають радянським спадком, адже масово почали стрибати в ополонки в 90-х роках.
Тож варто розібратися, як святкували Водохреще наші предки, та що про зимові купання в крижаній воді думають духівники.
Історики зазначають, що пращури в мороз не пірнали в ополонки, а тим паче не роздягалися в присутності священників.
До того ж, у давнину в людей не було водопровідних кранів у хатах, тому на Богоявлення воду після освячення набирали з ополонки, щоб пити потім хрещенську святу воду цілий рік, тому не бруднили її купаннями. Також у народних звичаях не заведено було після Водохреща цілий тиждень навіть прати в освячених хрещенських джерелах та ополонках, щоб не забруднити святої води.
Варто зазначити, що найкращими способами очистити душу священники ПЦУ називають сповідь і причастя. Адже занурення в хрещенську воду не змиває гріхів.
«Сам в ополонку не пірнав і не пірнаю, в мене здоров’я не дуже дозволяє. Можливо, людям, які постійно загартовуються з осені, можна й узимку купатися у водоймі. А до церковної традиції не бачу стосунку таких купань. Думаю, що ніяк вони не пов’язані», – у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначив отець Тимон, настоятель Свято-Георгіївської парафії в Седневі.
За його словами, купання на Водохреще більше переросли в якусь показуху для народу. Наче гуляння якісь, а не церковне свято.
«Тому я не особливо підтримую такі занурення в ополонки. Але, якщо хтось хоче, то ніхто ж заборонити це не може. Ймовірно, в такий спосіб люди загартовуються чи цим живуть.
Такі дійства на Водохреща чимось схожі на Івана Купала, мені принаймні так здається, коли хороводи водять і через багаття стрибають. На язичницьку таку традицію схоже», – сказав духівник.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З наступного тижня у Чернігові запрацює новий тролейбусний маршрут
Але водночас він не заперечує, що на Водохреща освячена вода цілюща.
«Звісно, вся вода, яка освячена, – цілюща. Але ж це не означає, що в неї треба стрибати чи кидатися з головою. І дітей ще тягнуть. У мене двояке ставлення до таких речей. Але повторюся, нічого церковного в купаннях я не бачу», – наголошує священник.
Він каже, що духівники освячують воду, щоб можна було її брати, вмиватися, окроплювати оселю.
«А люди натомість лізуть туди всім тілом. Зі свяченою водою треба поводитися обережно, тихо. Освячену воду старенькі бабусі ставили в погреб, щоб, не дай Бог, якесь погане слово до неї не долинуло. Бо вона все в себе вбирає. А що відбувається на купаннях в ополонках? Там матюки, п’янки, гулянки, горілка, з рушниць стріляють. Чи схоже це все на щось християнське? Мені здається, що ні. Потрібно, аби це все в якомусь іншому ракурсі відбувалося. Щоб люди тихенько підходили, вмивалися, дякували Богу. То це більше було б схоже на релігійні традиції. А те, що робилося на Водохреща на водоймах до широкої війни, – це жах», – зауважив отець Тимон.
Він також розповів, як варто поводитися на Водохреще.
«Треба поводитися, згідно з християнськими звичаями. Піти до церкви, освятити воду, помолитися. Адже спільна молитва має велику силу. Священник зачитує, що ця вода для окроплення домівок. Тобто можете самі окропити свою домівку. А в нас тут заведено, щоб священник приходив до хати і це робив. Я з дитинства пам’ятаю, що хто не мав коштів чи хто не ходив до церкви через образу на духівника, то, як бачили, що він йде, зачиняли двері, щоб він не зайшов. Але це неправильно. Адже окроплюючи оселі, ми возз’єднуємося, згадуємо хрещення Христа – нашого Спасителя. Воно ж не відбувалося так на Йордані, як у нас його відзначають. Це тихе, святе і спокійне дійство. Тому так треба і поводитися, так і має бути», – переконаний настоятель Свято-Георгіївської парафії.
До речі, медики також мають купу застережень щодо купань у крижаній воді, особливо для людей із хронічними захворюваннями. Бо спроба запастися здоров’ям на весь рік, може стати трагічною помилкою.
–
Ірина Осташко
