За інформацією: Суспільне Чернігів.
Тетяна Хавлук. Суспільне Чернігів
До повномасштабного вторгнення у Кам'янській Слободі та сусідньому Камені жили понад 250 людей, тепер — близько 100, каже діловод.
"Усі тікають, тікають, я думаю, багато не повернеться", — висловлює свою думку діловод старостату Сергій Анденко.
Сергій Анденко. Суспільне Чернігів
На це Олександр Кабиш, який кермує автівкою, говорить:
"От скажи, куди тікати? Що там — будуть бити, що тут — будуть бити, так тут хоч удома".
Олександр Кабиш. Суспільне Чернігів
По продукти їдуть 10 кілометрів до села Пушкарі. Дорогою зустрічають машину з хлібом. Водій залишив їхнє замовлення біля магазину і швидко повертається назад.
"Дрон літав — так він швидко розвантажився", — пояснює Сергій Анденко.
Жителі Кам’янської Слободи на прикордонні Чернігівщині приїхали по хліб у сусіднє село Пушкарі. Суспільне Чернігів
Поки чоловіки кладуть до мішків хліб, Тетяна йде до магазину за іншими замовленими продуктами.
Повернувшись у своє село, будівлю колишньої сільради перетворюють на магазин. Зазвичай так роблять раз на тиждень.
Жителі Кам’янської Слободи на прикордонні Чернігівщині привезли хліб та продукти до свого села та вигружають у приміщення колишньої сільради. Суспільне Чернігів
У селі привезені хліб та продукти розбирають соцробітниці та місцеві жителі
Соцробітниця Олена Шевцова обслуговує людей похилого віку у сусідньому селі Камінь. Розповідає, що прийшла по продукти й для підопічних також.
"Хліб, ковбаса – хто що замовляє. Магазинчика немає у нас. І молоко в нас не приймають. Ми, особисто, корів продали, залишили двох. А люди возять до Пушкарів. Самі організовуються і возять. "Швидка" до нас не приїздить".
Олена Шевцова. Суспільне Чернігів
77-річна місцева жителька Олександра теж прийшла по продукти. Розповідає, що через обстріли виїжджала до родичів у Чернігів.
"Виїжджала, побула і приїхала додому. Якщо б було своє житло, я б жила. Не у чужих була, а у своїх, у брата, а все одно – додому хочеться", — каже Олександра.
Олександра. Суспільне Чернігів
Також хліб та продукти Олександр з дружиною привезли додому. Тетяна розвезе їх іншим жителям, які не можуть самотужки прийти до імпровізованого магазину.
У подружжя шість одиниць різноманітного транспорту: велосипед, машина, два трактори і двоє коней.
На кобилі Нюрці Тетяна розвозить продукти своїм підопічним. Жінка — соцробітниця у Кам’янській Слободі.
"У суботу і неділю у мене вихідний. А так — щодня їжджу: два рази на тиждень до кожної людини", — розповідає Тетяна Хавлук.
Тетяна Хавлук їде розвозити продукти своїм підопічним. Суспільне Чернігів
До кордону з РФ — вісім кілометрів
Від Кам'янської Слободи до кордону з РФ близько восьми кілометрів. Село регулярно обстрілює російська армія. А на початку повномасштабного вторгнення, коли Чернігівщина була частково в окупації, бронетехніка росіян заїжджала на окраїну Кам'янської Слободи, згадує Олександр.
Його сусіда Сергія Дідовського у березні 2022-го взяли у цивільні заручники. Через два роки його повернули додому, але мертвим.
Більше про це Суспільне розповідало у сюжеті:
Біля двору Олександра, теж тоді зупинилось дев'ять одиниць російської техніки. Чоловік каже: дружина телефоном порадила сховатись до сараю.
Російські військові перевірили телефон Олександра, обшукали увесь двір, лазили на горище і спускались до погреба. Також перевіряли — чи є на тілі чоловіка татуювання. Нічого не знайшовши – поїхали.
Офіційної роботи в селі немає, а руки — потрібні
Олександрові ще кілька років до пенсії. Проте офіційної роботи в селі, каже, немає. Тому хазяйнує вдома, а також після повномасштабного вторгнення взявся опікуватись частиною села, у якій живе. Наприклад, вмикає насос на вежі: качає воду для себе і сусідів.
Щоб не було поривів, розчищає від заростей лінії електропередачі на вулиці.
"Дроти були у кленняку – довелось усю вулицю до повороту розчищати".
Окрім того, чоловічі руки потрібні вдома у господарстві.
Олександр Кабиш порається по господарству. Суспільне Чернігів
Так, трактором Олександр Кабиш тягає з поля сіно, більшість якого з’їдають коні. Сіно в Кам’янській Слободі зберігають на полях, у розрізнених копицях, щоб після прильоту не згоріло одразу все.
Олександр Кабиш трактором тягне копицю сіна із поля. Суспільне Чернігів
Зі свого села Олександр Кабиш не виїздив і, каже, не збирається.
"Я прожив, вважай, все життя тут. Куди вже виїздити? Народився у селі, у лікарні тут мати народила, у рідній Слободі".
Читати ще
Читати ще
«От розкажіть, куди їхати?»: як живуть у селах Новгород-Сіверської громади та що згадують про перші дні широкої війни
