Померла Надія Никонівна Лук’яненко

Щойно про це повідомили її близькі, передає сайт Сіверщина 12 листопада. Останнім часом вона важко хворіла після перелому шийки бедра і для неї, завжди активної та рухливої, було неймовірно важко лишатися прикованою до хати, до ліжка…

Її дівоче прізвище — Бугаєвська. Коли ж стала дружиною Левка Лук’яненка, природньо, що змінила прізвище. З яким і прожила, як і з тавром, все життя — комуністична влада відібрала в неї чоловіка, відібрала сімейне життя, відібрала просту жіночу радість народити і виховати дітей… Власне, відібрала і право на спокійне, мирне життя — вона все життя була в опозиції до комуністичної влади. Не знаю, звідки така козацька налаштованість у Хрипівці, що звідти вийшли такі непокірні українці — Лук’яненки, Бугаєвська…

Надія Никонівна не скаржилась, але не сприймала гебістів і комуністів на дух. Тому зразу і прийшла в товариство української мови імені Тараса Шевченка, зразу ж підтримала ідею української автокефальної церкви, тим паче, що в її очільниках був єпископ, а згодом патріарх Володимир Романюк, з яким вона листувалася, коли той карався по сибірах. Листувалася, до речі, і зі Стусом — казала мені, що листи віддала його синові.

Щойно, на день св. Параскеви , я писав, як Надія Никонівна виборювала українську церкву. І коли це сталося — була постійною прихожанкою спершу П’ятницької церкви, а згодом — церкви святих Михайла і Федора, в молитовній громаді якої лишалася до останніх днів. Наставляла священиків, бо добре знала службу — її жартома називали інспектором…

…У неї не було зла. Скажімо, знаю від неї та брата Левка Лук’яненка про одну чернігівську пані в капелюшку, яка втерлася, було, в довір’я, перейшла на українську мову, часто товклася у Надії Никонівни в хаті, та одного разу не витримала і на порозі злісно засичала: «Пусть он сидит (мова про Левка Лук’яненка — В.Ч.), а тебе чего не хватает от советской власти?!». Звісно, після того шлях їй до хати був закритий. Але коли почалася перебудова ця пані в капелюшку стала активісткою майже всіх українських справ — до ОУН включно. І таки дійсно щось робила корисного. І Надія Никонівна ніколи публічно не дорікнула їй, не стала кричати про агентів КГБ, як це люблять робити ті, що насправді самі замазані…

Вона не дожила до 90-а, але прожила довге і трудне життя. Заслужила спочивати з миром! Світла пам’ять!

Василь ЧЕПУРНИЙ
Фото Віри Курико.

Источник: format.cn.ua