За інформацією: Суспільне Чернігів.
Прощання з військовими з Чернігівщини. Менська міська рада / Ладанська громада / Славутицька міська рада / Новобілоуська громада / Фейсбук-сторінка Ольги Шеремет
23 лютого попрощалися з чотирма захисниками України з Чернігівщини: Ігорем Ющенком, Вячеславом Саверським, Дмитром Цариком та Артемом Ковніром. А 21 лютого провели в останню путь Олексія Хапка.
Про це повідомляють у Менській, Ладанській, Новобілоуській громадах та Славутицькій міській раді. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Ігор Васильович Ющенко народився 17 жовтня 1977 року в Мені.
Ігор Ющенко. Менська міська рада
Закінчив місцеву школу імені Т. Г. Шевченка. Після навчання проходив строкову військову службу.
Потім працював у "Менаагропостач", на меблевій фабриці корпорації "ПРОУН", на чіпсовому заводі, у ДРСУ. Останнім місцем роботи було ПрАТ ШРБУ №82.
1999 року одружився, за рік у подружжя народився син Сергій.
Рідні згадують Ігоря як щиру й відкриту людину.
"Він намагався всім допомагати, був компанійським, душею компанії, любив танцювати", — згадує сестра Оксана.
У липні 2022 року чоловіка мобілізували. Служив у званні солдата на посаді номера обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки.
Загинув захисник 17 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання.
Попрощалися та поховали Ігоря Ющенка 23 лютого у Мені на центральному кладовищі. У нього залишилися дружина, син, мама, тато, сестра.
Вячеслав Іванович Саверський народився 30 липня 1981 року. Проживав у селищі Ладан.
Вячеслав Саверський. Ладанська громада
Загинув 16 лютого 2026 року в Конотопському районі Сумської області.
Попрощалися та поховали Вячеслава Саверського 23 лютого в Ладані.
Дмитро Царик народився 1 серпня 1991 року у селі Мньов на Чернігівщині. Із 1994 року разом із батьками проживав у селищі Лісове, згодом — у місті Славутич.
Дмитро Царик. Славутицька міська рада
Після закінчення школи №2 здобув спеціальність електромонтера у Славутицькій філії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Працював у міських будівельних організаціях.
У січні 2025 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Служив оператором безпілотних авіаційних комплексів на Покровському напрямку.
Помер боєць 18 лютого 2026 року.
Попрощалися та поховали Дмитра Царика 23 лютого у Славутичі. У нього залишилися син, мати, вітчим та два брати, один з яких стоїть на захисті України.
Олексій Миколайович Хапко народився 23 серпня 1976 року. Проживав у селі Старий Білоус Новобілоуської громади.
Олексій Хапко. Новобілоуська сільська рада
Загинув 17 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку.
Попрощалися та поховали захисника 21 лютого 2026 року в селі Старий Білоус.
Артем Васильович Ковнір народився 22 лютого 1987 року в Чернігові. Закінчив школу №23. Потім здобув фах кухара-кондитера у ЧЦПТУ (№16).
Артем Ковнір. Фейсбук-сторінка Ольги Шеремет
Одразу після навчання проходив строкову військову службу, служив моряком у Севастополі.
З 2010 до 2014 року працював кухарем на різних підприємствах. У 2012 році одружився. Через рік у подружжя народився син.
З весни 2015 року Артем Ковнір брав участь в АТО.
У 2020 році служив в ЗСУ за контрактом, був звільнений за станом здоров'я.
З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік долучився до ТРО. Згодом, у 2022 році, його мобілізували.
За інформацією рідних, яку Суспільному надав Сергій Лаєвський, Артем Ковнір протягом чотирьох років служив у різних частинах на різних посадах, остання з яких — командир автомобільного відділення.
Помер Артем Ковнір 14 лютого 2026 року. Попрощалися та поховали захисника 23 лютого в Чернігові на кладовищі у Ялівщині.
Читати ще
Читати ще
Загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині: на Чернігівщині попрощалися з Дмитром Рублевським
Читати ще
У Мені попрощалися з Романом Полозом, якого спочатку поховали у Дніпрі як невідомого солдата, але згодом ідентифікували
