У 2023 році українці продовжують жити в умовах війни. Триває і постійний інформаційний терор населення, зокрема тих, хто живе на прирубіжжі з ворогом. Щоденні обстріли та новини про повторний наступ вселяють паніку.
1 лютого росіяни вкотре обстріляли прикордонне село Єліне. Загинули люди.
Єліне належить до Тур’янського старостинського округу, тут старостою Олександр Артюшенко. У розмові з ним зачіпали різні теми, зокрема як живеться людям поблизу ворожого кордону.
Пане Олександре, як можете охарактеризувати безпекову ситуацію у вашій громаді?
Як стабільно тривожну, а після обстрілу села Єліне, що відбувся 1 лютого, взагалі тяжко морально, бо не знаєш, що буде завтра.
Як багато людей живуть у селі Єліне?
Там мешкали приблизно 100 осіб, а після другого цьогоріч обстрілу, коли загинули люди, залишилося наразі 25 жителів. І ще є сім’ї, які будуть виїжджати. Також 10 людей туди-сюди їздять. То максимум 30-35 жителів у селі є.
Із цього села більшість людей повиїжджала до села Тур’я. Хтось виїхав до Сновська, є сім’ї, які виїхали до Чернігова.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жителів Чернігівщини попереджають про небезпечні гідрологічні явища
Розкажіть про психологічний стан жителів прикордоння…
У людей після фатального і трагічного випадку побоювання дуже великі. Виїжджають, бо бояться через те, що не знають, куди і що летітиме. Як показала нам практика, люди сховалися в погріб, думали, що там буде безпечно. І правильно, до речі, зробили. Бо нас попереджали, що в разі небезпеки всі ховаємося – здебільшого в погріб. І от сталася така фатальна хвилина, коли прилетіло просто в погріб і людей не стало. Тому після цього селяни дуже схвильовані та перелякані. І почали виїжджати.
Чи все потрібне для життя є в людей, які лишаються?
Ті люди, які залишилися, потребують продуктів, зокрема хліба. Приїжджав наш підприємець, який у селі жив, для якого воно – мала батьківщина, то він сказав, що двічі на тиждень приїжджатиме – це будуть хлібні дні, тобто виїзна торгівля. І люди будуть забезпечені хлібом та іншими продуктами.
Який буде розвиток подій надалі, зараз сказати не можемо.
Як зиму переживаєте?
Генераторів немає ні в кого, а світло в нашому регіоні вимикають. Я спілкувався з людьми в Єліному і в Тур’ї. То вони кажуть, що без світла переживемо та перезимуємо. Бо грубки є і дровами запаслися на зиму. В хатах тепло. Аби тільки скоріше закінчилося страхіття, яке відбувається. Тобто проблема зі світлом у людей відійшла на другий план. Холодильники нині взимку відсотків на 60 і не потрібні. Деякі продукти, коли холодно, можна і в коридор винести – не зіпсуються. Можливо, весною – влітку із цим трішки буде скрутніше, але люди кажуть, що без світла – це не найстрашніше, що може бути.
Усі домогосподарства забезпечені дровами. Якщо люди у віці чи інваліди потребують допомоги, то допомагаємо. Ми живемо в такому регіоні, що дрова в нас майже повсюди. Якщо не лінуватися, можна заготовити і буде чим опалювати хату взимку.
Спілкувалась Ірина Осташко
Про життя прикордонних сіл Чернігівщини дивіться також в спецпроекті «Челайн» – «У полоні тривог і надії».
