Тринадцять місяців іконостас церкви святого великомученика і цілителя Пантелеймона в селі Боромики на Чернігівщині з порожніми рамами чекав повернення з війни його творця Володимира Синиці.
Про це пише “Армія inform”.
Художник добровольцем пішов захищати рідну землю. Його благословив настоятель храму отець Сергій і запевнив: «З тобою нічого не станеться, ти ще не закінчив божу справу, яку розпочав». У жовтні 2015 року Володимир Петрович повернувся додому, а вже в листопаді іконостас храму в Боромиках ожив новими іконами. Слова священника справдилися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рідкісна ікона з подвійним зображенням Ісуса знаходиться в музейних колекціях Чернігова
Ще в дев’яності роки Володимир почав розписувати православні храми з благословення чернігівського владики Амвросія. А перед початком роботи чоловік завжди читає молитву «Отче наш».
Роботи художника є в Троїцькому і Спасо-Преображенському соборах Чернігова, в багатьох храмах області, приватних колекціях і навіть за кордоном, зокрема в церкві Сент-Женев’єв-де-Буа у Франції, де поховані найвідоміші емігранти-слов’яни. А в Міжнародній духовній семінарії у Парижі зберігається створена Володимиром Петровичем ікона Святої Женев’єви, яка шанується як православною, так і католицькою церквами.
Він був активним учасником Революції Гідності на Майдані. А навесні 2014-го, коли розпочалися бойові дії, пішов до військкомату добровольцем. Володимир Синиця потрапив в артилерійську бригаду, на озброєнні якої були 203-мм самохідні гаубиці «Піон». Він служив стрільцем-радистом на МТЛБ.
Загалом Володимир воював на Сході 254 дні. Перед відправкою на фронт настоятель Спасо-Преображенського собору отець Георгій (Георгій Щербатюк) освятив іконки і хрестики. Володимир роздав їх товаришам. І, до речі, всі, хто отримав ці хрестики та образи, вціліли, живі-здорові повернулися із самісінького пекла.
Допомагали «кіборгам», підтримували вогнем бійців аеромобільної бригади. Працювали по аеропорту, Пісках, Спартаку. Тільки за перевіреними відомостями розвідки вони знищили 16 танків, «Смерч», склад і штаб ворога. Згодом артилеристів перекинули на Дебальцівський напрямок, вони прикривали наші частин. Дивізіони направляли туди, де було найважче.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Подвійна ікона та хитрощі реставраторів: столітні речі, які «повернулися з небуття» (Відео)
Нині Володимир Петрович продовжує займатися улюбленою справою — пензель і фарби його незмінні друзі. Він вважає, що робота у храмах з іконами допомогла швидко адаптуватися до нормального життя, позбавляє повоєнної депресії й не дозволяє душі зачерствіти. Загалом у доробку художника декілька сотень ікон, багато десятків оздоблених іконостасів і чимало творчих планів.
– Божі храми для людей є справжньою благодаттю, місцем зцілення душі, – розповідає Володимир. – Це особливо важливо для людей, які постраждали як фізично, так і духовно на війні. На Донбасі я пізнав багато страшних речей, але й усвідомив чимало справжнього, вартого життя. Саме там я насправді відчув наш український патріотичний дух. Якщо буде потрібно, я готовий знову стати до строю. Я вірю в Бога і Україну, і впевнений, ми будемо вільними і незалежними, адже заплатили таку високу ціну. І свою свободу ми збережемо будь-що!
–
