Після 24 лютого українці зрозуміли, що жили щасливо. І всі негаразди, які були раніше, то здебільшого – дрібниці.
Зокрема чернігівці під час і після блокади міста усвідомили, що для щастя, дійсно, треба небагато: живі й здорові рідні, близькі та друзі. А також – вцілілий дім, питна вода, свіжий хліб, чистий одяг, власне ліжко, можливість дотримуватися гігієни та бути на зв’язку.
ЗСУ вигнали окупантів з Сіверської землі і, здавалося б, усе має бути як раніше. Але ж не все так просто.
Домівки багатьох людей зруйновані, і це величезна трагедія, бо коли вони будуть відновлені і чи в усіх вистачить на це сил, ресурсів і можливостей – питання відкрите. Звісно, наодинці з бідою ніхто нікого не кидає, але ситуація з відновленням житла дуже непроста.
І хоч, на щастя, ворога на Чернігівській землі немає, тривоги і загрози ракетних обстрілів у нас – постійні. Через удари по критичній інфраструктурі відбуваються постійні відключення електрики. А тому люди як можуть готуються до ситуацій на випадок, якщо не буде світла.
«Усі, хто пережив облогу міста навесні, морально та фізично готові до блекауту, мають свічки, павербанки. Але питання в тому, що цього всього вистачить на дуже короткий термін. Треба готуватися на державному рівні», – впевнений житель Чернігова Михайло Жирохов.
До речі, справжнім квестом для чернігівців було завдання, як зарядити мобільний телефон. Бо гаджети і павербанки, як зазначив Михайло Жирохов, мають здатність швидко розряджатися… Бувало, що цей квест і за кілька днів пройти не вдавалося. Тож справжніми суперлюдьми в той час були ті, хто мав генератор і запас бензину. Купівля генератора – справа недешева, тож ними після деблокади міста запаслися хіба що люди зі статками.
Під час облоги до небагатьох чернігівських магазинів, які час від часу працювали, стояли довжелезні черги. І навіть, якщо займав чергу о 5-й чи 6-й ранку, це не означало, що вдасться купити хоча б щось із продуктів. І ключове тут саме «хоча б щось», бо торгували здебільшого не тим, що потрібно насамперед, а тим, що було – цукерками, шоколадками, плавленими сирками тощо. Тому й не дивно, що наприкінці лютого та в березні чернігівцям неймовірно смакував хліб, якого не завжди всім вистачало.
Зрозуміло, що переживши такий досвід, чернігівці у своїх домівках мають певні запаси продуктів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Головне, аби діти були живі і здорові: про суцільне дистанційне навчання на Чернігівщині
«Вважаю, що нині запаси на зиму дуже потрібні: крупи, цукор, олія, борошно, домашня консервація – все це обов’язково має бути в домі. Такі запаси треба весь час поповнювати, що й роблю», – розповідає чернігівка Марія Коробко.
Зрозуміло, що без світла не працювали жодні електричні прилади, тож додати хоч якийсь плюсовий градус у холодну квартиру обігрівачем було неможливо. Виручали теплі ковдри та багато шарів одягу. Тож запас теплого вбрання має бути в усіх містян.
«Я вісім років жила у приватному будинку і ми самі контролювали температуру в помешканні. Більше ніж 19 із половиною градусів не було. Тож я звична.
А після березня 2022-го, коли в нашій котельні вибило вікна і теплопостачання припинили ще 26.02 (потім у березні вмикали на кілька годин десь із 2-го по 10.03, не більше) при мінусі на вулиці мене взагалі холодом у квартирі налякати важко. Одягалися тепліше – зайвий светр і плетені шкарпетки, ото і все зігрівання. Те, що зараз, ще не холод», – ділиться досвідом містянка Тетяна Глюк.
Зрозуміли чернігівці і справжню цінність води, яку треба було знайти. Тож люди постійно носили з собою порожні балсанки чи відра. Без них із дому не варто було й виходити. А інформація від подруг, що вдалося нарешті помити волосся, жінками сприймалася тоді як неабияке досягнення.
Про необхідність мати запас води вдома чернігівці знають. І в багатьох він є, ось тільки, як надовго можна запастися водою – питання також відкрите.
«Після того як під час облоги Чернігова ми понад місяць жили без світла води та зв’язку (не кажучи про опалення), повні відра з водою постійно стоять у квартирі», – розповів Сєргєй Карась.
Україна перейшла на зимовий час, тож чернігівці повертатимуться додому з роботи в темряві. Зі зрозумілих причин вуличне освітлення не працює, а тому бажано мати ліхтарик, аби підсвічувати собі дорогу, щоб не розбити носа. Тож ліхтарики і запас батарейок – це також необхідність нинішнього життя.
Дуже сутужно під час облоги було з медикаментами. Тож запас найнеобхідніших ліків має бути в кожному домі. І зрозуміло, що кожен сам знає свої потреби, відповідно до яких формує запаси. Наприклад, засоби жіночої гігієни під час облоги були, як кажуть, на вагу золота.
Звісно, що така ситуація, коли все треба мати про запас і терпіти різні незручності, для нас незвична й незручна. Але вісім місяців широкої війни показали, що задля нашої світлої Перемоги українці потерплять.
–
Ірина Осташко
