Зараз село Бігач входить до складу Менської громади. За офіційними даними тут мешкає трохи більше ніж півтисячі людей. Зараз тут функціонує ФАП, поштове відділення, сільський клуб, сільська бібліотека, магазини, сільська рада. Є загальноосвітня школа. Але мало хто знає, що раніше тут жив Тарас Шевченко, а історія самого населеного пункту відображає чимало подій минулого.
У сільській раді розповіли, що, за переказами старожилів, населений пункт заснований «біглими» людьми, тобто тими, хто переховувався від тодішньої влади або ворогів. Саме звідси і пішла його назва. Ще одна версія – село могли назвати за прізвищем якогось чоловіка сербського походження, оскільки в Сербії і зараз існує клуб любителів бігу з назвою «Бєгач».
За документами, історія села починається у 1708 році. Тоді власником населеного пункту став Яків Лизогуб. Після одруження Бігач отримала його донька.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Село з Чернігівщини увійшло до фіналу конкурсу «Неймовірні села України»
На згадку про ті часи в селі досі збереглися залишки парку, який місцеві називають «панським садом». Раніше тут розміщувався двоповерховий родовий маєток на 80 кімнат. Від ставку до маєтку було прокладено канал, де плавали лебеді. Поруч було насипано пагорб, що зберігся і донині, на ньому встановлена альтанка, де пани пили чай. Також біля маєтку розміщувався невеликий звіринець.
У селі налічувалися три цегельні, що належали родині, яка в давні часи володіла селом. А також цукровня і ґуральня, тобто завод, де виробляли спирт.
Маєток і всі мануфактури спалили селяни під час повстання у 1905 році.
Зараз у селі збереглась Свято-Троїцька церква, яка наразі потребує капітального ремонту. Раніше вона сполучалася з дзвіницею за допомогою відкритої галереї. Дзвіницю зруйнувало бомбардування у 1943 році.
Свого часу в селі гостював Тарас Шевченко. На згадку про нього в населеному пункті встановлено пам´ятний знак. Видатний український поет перебував у Бігачі близько двох місяців. Він мешкав у флігелі панського двору, де жили службовці князівської економії. У Бігачі Тарас Шевченко намалював портрети дружини та трьох дітей колишнього власника села. Нині полотна зберігаються в Київському музеї імені Т.Г.Шевченка.
У радянські часи в селі діяли два колгоспи. В часи війни їх об´єднали в один. З часом він реформувався і майже 20 років тому був ліквідований.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найпатріотичніше село України: на Чернігівщині художниця-самоучка прикрашає малу батьківщину в орнамент і козацький стиль (Відео)
У сільській раді також розповіли, що фатальним для села видався 1941 рік. Тоді тут встановилась окупаційна влада, яка агітувала молодь виїздити на роботу до Німеччини. Ніхто з бігачан добровільно на це не погодився, тому старостатом були складені списки юнаків та дівчат, що під загрозою страти були відправлені до німецького рабства, де працювали до визволення їх у 1945 році.
Від окупантів село звільнили тільки у 1943-му. Тоді ж село зазнало сильного бомбардування.
Село багате і на видатних земляків, серед яких кандидати та доктори наук, військові лікарі, генерали.
Фото – Наше слово
–
