За інформацією: Суспільне Чернігів.
ФОТО: Суспільне Чернігів
До 24 лютого 2022 року вони були цивільними. Так говорить про своїх побратимів, з якими разом обороняли Чернігів, сценарист і (тепер уже вкотре колишній) військовий Юрій Вєткін. Чоловік переконаний: він має зробити все можливе, аби його побратими таки отримали і визнання, і документальне підтвердження того, що були учасниками бойових дій. Який шлях для цього потрібно пройти, куди звертатися та як доводити події дворічної давнини, а також – навіщо і кому це потрібно? Про це читайте далі у матеріалі.
Бої на Бобровиці
"Вітя Житник загинув, Андрюха "Бензовоз" отримав чисельні поранення, а у мене відірвало ремінь автомату та ногу".
Так Юрій Вєткін згадує те, що сталося два роки тому у мікрорайоні Бобровиця, що на околиці Чернігова.
Юрій Вєткін. ФОТО: Фейсбук Юрій Вєткін
Він – у минулому кадровий військовий, який до 24 лютого 2022 року працював охоронцем в "Чернігівобленерго" та встиг у 2015-2016 роках повоювати у складі десантно-штурмової бригади на сході України. На початку повномасштабної війни вони разом з іншими місцевими чоловіками приєдналися до лав 1-ї окремої танкової сіверської бригади, щоб обороняти місто.
"Нас там чоловік 20 набралося, от таких місцевих. Ми прийшли до командира протитанкового взводу, який стояв тоді на Бобровиці, і попросилися до них, щоб допомагати. Ми не були навіть територіальною обороною".
За словами Вєткіна, вони рушили на зачистку росіян, які проривались з кладовища "Яцево", і в цей час їхню групу БУРу (Бобровицький укріпрайон – так вони себе називали) накрили ворожими мінами.
Згадуючи ті дні, Юрій Вєткін називає прізвища й позивні хлопців, які стояли пліч-о-пліч, об'єднавшись проти ворога. Каже:
"Більшість з них за два роки не отримали ніякого статусу учасника бойових дій, ніякої медалі "За оборону Чернігова", ніякого банеру на "Алеї Героїв", ніяких грошових винагород або поховань на військовому кладовищі".
Частина з тих, хто вижив, повернулися до роботи, якою займалися у цивільному житті, частина – залишились там назавжди.
"Мені треба якось визначити цих хлопців. Вони такі сором'зливі – "Та, нам нічого не треба"… Але я не заспокоюся, поки не з'ясую все: "Якщо вам не треба, то мені треба, вашим онукам треба"… Ну, як це так: якісь люди отримують медалі, а хлопці, які боронили зі зброєю в руках наше місто, поранення отримали, загинули, ніхто про це не знає, не згадує? Мені оце болить: вже багато хто забув про те, що було".
Мікрорайон Бобровиця у квітні 2022 року. ФОТО: Суспільне Чернігів
Який алгоритм отримання статусу УБД
Як пояснює заступниця директора департаменту соціального захисту населення Чернігівської ОДА Оксана Петренко, у такій ситуації важливо те, коли саме відбувалися події, участь в яких потрібно зафіксувати.
"Там є період з 24 лютого 2022 року і по 25 березня 2022 року. У цей період, якщо вони, як добровольці брали участь у бойових діях, але ж у складі, як от ви кажете, вони примкнули до 1-ї танкової, то їм треба зібрати свідчення. Для тих, хто просто на УБД – це три свідки тих подій".
Оксана Петренко. ФОТО: Фейсбук Оксана Петренко
За словами Оксани Петренко, із трьох свідків – один має бути командиром військової частини, до якої вони примкнули. А ще: усі свідчення мають бути завірені нотаріально, тобто підписи на свідченнях завіряє нотаріус. Окрім того, у свідків у самих вже мають бути посвідчення учасника бойових дій і підтверджуючі документи, що "вони не десь колись ці УБД отримали, а що саме вони були разом".
"Можливо, це якісь із бойових журналів виписки, що саме на Бобровиці вони були. І має бути безпосередньо вогневий контакт. І оці усі документи, разом із заявою, посилаються на міжвідомчу комісію до Міністерства у справах ветеранів. Вони розглядають, можуть запитувати якісь додаткові документи, можливо, у військової частини, де людина перебувала у той час під час бойових дій. І вже за рішенням міжвідомчої комісії надається статус і виписується посвідчення саме Міністерством у справі ветеранів – учасника бойових дій".
Водночас законом не передбачено отримання статусу УБД тим, хто добровільно брав чи бере участь в бойових діях після 25 березня 2022 року.
"Для отримання такого статусу доброволець має бути офіційно оформленим у військовій частині як військовослужбовець", – повідомляє Мінветеранів на своїй Facebook-сторінці.
Як каже Юрій Вєткін, тепер уже майор у відставці (сам він має УБД з 2015 року), зараз він лише на початку шляху, але готовий іти до кінця. Складність полягає в тому, що у ті дні лютого-березня ніхто не запитував прізвищ, імен, по батькові, один в одного: когось вони знають за прізвищем, когось – за позивним. А ще когось – вже немає серед живих.
"Командир, який з нами був тоді, з позивним "Остап" – він загинув. Він був командиром протитанкового взводу – лейтенант, молодий хлопчик, тільки Львівське училище закінчив. Він там на Бобровиці був, але вже загинув після цього".
Одна із зачіпок Юрія – головний сержант взводу з позивним "Охотнік", який тоді стояв разом з ними.
"Він з Городні. І мені вже казали хлопці, що він звільнився. Це – єдине. Бо я з лютого звільнений з 1-ї танкової, зараз ходжу по "військкоматам" (оці МСЕКи, інвалідність якусь треба ж), то питав командира і – отакі справи. Навіть, якщо я не доведу цю справу до кінця, але я ж можу потім сказати собі: я зробив все, що міг".
