За інформацією: Суспільне Чернігів.
Андрій Гець. Скрин з відео Держприкордонслужби. Північний кордон
Під час оборони Чернігова в березні 2022 року росіяни обстріляли автівку чернігівських прикордонників. Андрій Гець, який був серед пасажирів, вижив, проте потрапив до російського полону. Чоловік каже: витримати три роки й два місяці у неволі йому допомогла думка, що його чекають вдома.
Про це йдеться на сторінці Держприкордонслужби. Північний кордон у Facebook.
Як повідомляє ДПСУ, Андрій Гець долучився до їхніх лав у 2017 році. З початком повномасштабного вторгнення чоловік обороняв Чернігів у складі Чернігівського прикордонного загону. Прикордонник потрапив у полон під час одного з бойових виїздів.
"Ми від'їхали від міста майже кілометрів два, і одразу був вистріл із РПГ. Потім почав строчити кулемет. Я крикнув водію: «Ігоре, газуй!» — але побачив, що він вже мертвий, бо його вбив снайпер. Машина перевернулася на бік. Я схопив кулемет свій, я кулеметником був, і почали відстрілюватися. Але вони почали стріляти знову з РПГ-22. Потрапили в машину — і розірвало мій кулемет. Мене поранило, я втратив свідомість. Коли опритомнів, то нас уже оточили росіяни. «Очі — вниз, руки — догори, усім — на коліна». Нас було п'ятеро спочатку. У мене був ще пістолет Макарова, але я про нього забув. Коли нас вели, вони знайшли цей пістолет і застрелили п'ятого", — згадує Андрій Гець.
У полоні Андрій втратив 45 кілограмів ваги.
Андрій Гець показує фото, яким він був до полону. Скрин з відео Держприкордонслужби. Північний кордон
Чоловік каже, що вперше отримав лист від дружини у січні 2024 року.
"Два отримав від дружини і один лист від мами. Писали, що все добре, машину забрали, діти вчаться: «Усе добре, ми тебе чекаємо, любимо». Це найголовніша була для мене підтримка, що мене чекають. І я вирішив, що я маю вижити".
19 червня 2025 року захисник повернувся на Батьківщину.
"Усвідомив я вже, чесно кажучи, на території України. До останнього ще сумнівався, тому що нас дуже часто перевозили. Мені дуже приємно було, не буду приховувати — я плакав. Приїхав зять, дві доньки, жінка — усі обіймали, цілували, квіти подарували. Я ще довго не вірив, що я на волі".
Дружина Андрія Олена розповідає:
"Я була на роботі в той день. Відпросилася з роботи, позвонила дівчатам, Аня з Ніжина приїхала, Юля в Чернігові навчається, і вже — ми всі тут".
Олена Гець. Скрин з відео Держприкордонслужби. Північний кордон
Жінка зізнається:
"Ви розумієте, що коли він потрапив до полону, у мене забрали моє повітря. Мені дихати не було чим. А тепер є чим дихати. Повітря моє повернули мені. Розумієте? Уявіть, скільки обмінів я чекала: від обміну до обміну, від обміну до обміну. Оце стільки я чекала".
Андрій говорить:
"Усе стало на свої місця. Не дивлячись на те, що я там пробув три роки й два місяці, стало… Я вже можу спілкуватися".
Тим, хто й досі перебуває в полоні, Андрій передає слова підтримки та щиро бажає триматися:
"Нехай тримаються. Перемога буде за нами. І вони не пошкодують, що дочекаються повернення".
Нагадаємо, Андрій Гець родом зі Сновщини, головний сержант 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого.
Читати ще
Читати ще
Троє безвісти зниклих в одній родині: як шукають їх рідні з Чернігова, які ходять на обміни, аби дізнатися бодай щось
Читати ще
Був у полоні майже два роки: додому повернувся прикордонник із Прилук Андрій Юхименко
