За інформацією: Суспільне Чернігів.
Сергій Бутко. Суспільне Чернігів"Чернігівщина потрапила в один з найбільших у світовій історії воєнних котлів. Київський котел 1941 року, де оточили і розгромили чотири армії".
Сергій Бутко стверджує: у планах нацистів захоплення Чернігова мало стати воротами для окупації Києва.
"Чернігів розглядався як логістичний хаб для обслуговування фронту: шпиталі, реабілітація поранених, склади, авіаційні бази, обслуговування, годування фронту".
У 1941 році на Чернігів наступали вісім німецьких дивізій зі складу групи армій "Центр". Що цікаво, таку ж назву матиме об’єднання російських військ, яке у 2022 році блокуватиме Чернігів.
Бомбардування Чернігова німецькою авіацією
У серпні містом ширяться чутки про майбутні бомбардування Чернігова. Дехто з містян починає виїздити до сіл.
"23, 24, 25 серпня 1941 року німецька авіація – це ескадрилья "Конкорд", яка мала досвід знищення під час громадянської війни в Іспанії, — провела жахливі бомбардування, знищивши центр міста, частину промислового сектора. Тоді з центра міста, з Красної площі, можна було спокійно дивитися на приміські ліси".
На думку військового історика Михайла Жирохова, німецька авіація використовувала для атаки на місто різні бомби.
Михайло Жирохов. Суспільне Чернігів"Дуже важко зараз сказати, які саме бомби скидали німці. Як правило, німці використовували суміш: і фугасні бомби, і запалювальні. Це для більшого ефекту. Але, якщо дивитися мемуари, які є – їх небагато, але вони є, – то можна зробити дуже цікавий висновок, що згоріло все через те, що пожежників у місті вже не було".
Точних даних про кількість загиблих цивільних від німецьких бомбардувань досі немає. Сергій Бутко переповідає спогади місцевих жителів, які пережили нальоти авіації.
"Спочатку фосфорними бомбами, а потім добивали все це фугасними і осколковими бомбами, то фактично оця суміш. На жаль, не всі, хто був у підвалі, вижили. Люди гинули від того, що випалювався кисень та повітря. До сьогодні, я можу абсолютно точно сказати, що загинуло багато".
"Чернігів не готували до оборони у 1941 році"
За словами Михайла Жирохова, Чернігів у 1941-му до оборони не готували. Для радянського керівництва німецький бліцкриг став несподіванкою. Тому й евакуацію міста не встигли провести системно. Тодішні міські керівники – наприклад, Микола Попудренко – залишили Чернігів. Потім вони брали активну участь у партизанському русі.
Учасники партизанського руху у Чернігові під час Другої світової війни. Суспільне Чернігів"Були такі випадки, коли евакуйовували передусім особисті речі партійних керівників, меблі. Потрібно ж було отримати документи, тобто були блокпости. І людину, яка не мала документів про евакуацію, на ближчому блокпості могли й мобілізувати. У 1941-му були і розстріли таких людей. Самостійно, без дозволу обкому партії, без якогось паперу – ні. Самостійно – ні. Все організували під партійне керівництво".
Прикривати Чернігів стягнули радянські війська з-під Гомеля та Сум, вони розташувалися напівколом до річки Десна. Німецька армія наступала з трьох сторін. Оборонний рубіж Чернігова проходив по лінії "Бобровиця – Олександрівка – Півці – Новий Білоус".
"З правого берега вони дещо по-іншому йшли, напрямок від Добрянки, умовно, від Ріпок – але він був, напрямок від Новгород-Сіверського – він був. Географія не змінилася. Болота, де планувала Червона армія призупиняти німців – нікуди не ділися. Ліси під Добрянкою, у північній частині області, нікуди не ділися, вони ще були більшими. Виявилося, що напрямки наступу і переправи через річки не змінюються з ХІІ століття".
Окупація Чернігова німецькими військами
На початку вересня 1941-го німецькі війська захопили плацдарм на Десні південніше Чернігова і почали просуватися до міста правим берегом. Лише тоді радянські війська отримали дозвіл на відступ. Мостів через Десну вже не було. 9 вересня червоноармійці пішли правим берегом від Чернігова у бік Шестовиці. Там на них уже чекали.
Німецькі війська закріпилися на високому плато від Шестовиці до Киїнки. По відступаючих радянських військах почала працювати артилерія та авіація. У книзі "Історія міста" професор Сергій Леп'явко пише, що того дня поблизу Шестовиці загинули близько 1 000 солдатів Червоної армії. Ті, хто вижив, уночі під щільним вогнем спробували переправитися на лівий берег Десни. Таким чином урятувалися близько 500 військових.
Бійці Червоної армії на човні намагаються форсувати річку. Суспільне Чернігів"Там після цього у 1941-1943 була величезна братська могила. Її шукали, і археологів залучили. Там виявилося – як розповідають, я особисто цим не займався – був величезний піщаний кар'єр, і коли відбудовували місто, то, ймовірно, оцю всю могилу, оцих усіх людей, просто використали для відбудови міста", — говорить Михайло Жирохов.
10 вересня 1941 року, після двох тижнів оборони, Чернігів окупували німецькі війська.
Реакція містян на німецьку окупацію Чернігова
Частина містян раділа німецькій окупації, бо вони бажали звільнення від радянської влади. За спогадами місцевих жителів, на Красну площу зустрічати німців вийшли зо два десятки містян.
"Зібралася невеличка група людей, які зустрічали нацистів з радістю, але, що цікаво, вони не німцям раділи, а тій альтернативі, що можливе якесь послаблення, і були люди з портретом Петлюри. У мене досі питання: звідки він (портрет, – ред.)? Зберігся після тих репресій, після того "стукачества", після того, як людей підозрювали потенційно, що вони могли бути ворогами радянської влади", — каже Сергій Бутко.
Німецька автомобільна техніка на центральній площі Чернігова після окупації міста. Дмитро Сіліч
Така реакція людей на прихід нацистів не дивна, говорить Сергій Бутко. Адже за радянської влади українці зазнавали жорстоких репресій. Не обійшла така доля і чернігівців.
"Після поразки Української революції весь час проводилися репресії. Репресії, Голодомор. Більшість людей, навіть віддані радянській владі і партрежиму, ображали. І найбільш ображені люди – ті, які хотіли відплати, – йшли в поліцію, їм давали зброю, і вони могли відплатити. І це була страшна трагедія".
Окупаційна німецька влада одразу організовує місцевих жителів для прибирання вщент зруйнованого Чернігова.
"Один із офіцерів згадував: аби пройти десять кілометрів через Чернігів після бомбардування, коли все завалено руїнами, їм знадобилося з ранку до ночі. Уявіть собі: десять кілометрів з ранку до ночі".
Декларація Німецького Уряду про приватну власність на українських землях. Суспільне Чернігів
Створюються загони поліцаїв, у які набирають місцевих жителів.
"Чому люди йшли на службу до нацистських окупантів? Ми окуповані були Москвою, нас прийшов окуповувати Берлін. Для нас і ті – окупанти, і ті".
Умови життя в Чернігові під час німецької окупації
Нова влада ввела трудову повинність: кожен, кому виповнилося 16 років, повинен був зареєструватися на біржі праці. Також нацисти відновили господарство, лікарні, легку промисловість.
"Вони відновили лікарні, щоб не було епідемії, тому що це загрожувало і їм. Вони відновлювали ту інфраструктуру, яка давала їм можливість експлуатували українське населення".
Вийшла у друк українськомовна газета "Українське полісся", що виходила двічі на тиждень. Ось якраз перший номер цієї газети зберігається в Держархіві Чернігівської області.
Анна Морозова. Суспільне Чернігів"У першому номері друкували оголошення про військового коменданта, про заборону відвідувати ліси, прилеглі до міста, про заборону спілкування з партизанами та родинами партизан. Про здачу всіх радіоприймачів, про реєстрацію велосипедів. До речі, радіоприймачі здали, тому радіо взагалі не було і воно не використовувалось у буденному житті чернігівців того часу", — розповідає начальниця відділу використання інформації документів Державного архіву Чернігівської області Анна Морозова.
Цікаво, що в газеті можна знайти й приватні оголошення містян.
"Уже в 1942-1943 роках ми спостерігаємо збільшення оголошень від місцевого населення про продаж якихось продуктів, про продаж підприємствами переробки. Наприклад, крохмальний завод у Чернігові діяв, і вони продавали картопляний жмих. Його використовували люди для того, щоб годувати худобу, яка залишалася. З населення не всі змогли знайти роботу, не всі наважувалися працювати з німцями, тому використовували цей жмих як їжу для себе".
У Чернігові починає працювати ринок. Який він мав тоді вигляд ми бачимо на фото, яке тоді зробив німецький військовий. Його Суспільному надав краєзнавець Дмитро Сіліч.
Ринок у Чернігові під час німецької окупації в часи Другох світової війни. Дмитро Сіліч
Базар часів нацистської окупації був майже там, де нині Центральний ринок. Тут купували продукти абсолютна більшість містян, бо магазини тоді не працювали.
"Селяни приїжджали до Чернігова, і вони міняли свою сільгосппродукцію на промислові товари, які виготовлялися у тому ж самому Чернігові: лопати, якісь там тяпки, заслонки для печей. Радянські гроші ходили нарівні з німецькими. Що цінилося – це царські гроші".
Михайло Жирохов каже: життя під час німецької окупації важко назвати легким, особливо для тих, хто не мав роботи. Німці видавали харчі лише працевлаштованим. Старенькі, немічні та малі не мали добової пайки. Щоб вижити, люди займалися натуральним господарством.
"За Красним мостом, де п'ятиповерхівки розташовані, – гуртожиток, там усюди були дачі, і люди виживали завдяки дачам".
Зі слів Сергія Бутка, ті, хто жили в приватних будинках, займалися натуральним господарством. Город свій, якщо була корова, треба було щодня три літри молока здавати.
Нацистська влада вводить у Чернігові свої податки.
"Податок на приватну власність, податок на землю, на вирощування сільськогосподарських продуктів, і якщо ви продавали на ринку, треба було завжди сплачувати податок".
Розстріли та вивезення людей з Чернігова до Німеччини
Одразу після захоплення Чернігова у місті починаються так звані чистки. До міста звозили людей з усієї області, яких розстрілювали. Саме тому довкола Чернігова так багато братських могил цивільних. Під час німецьких репресій у місті вбили понад 50 тисяч людей.
"Восени 1941-го заїжджає айнзацкоманда. Айнзацкоманди – це спеціальні підрозділи німецькі, які займались вирішенням «єврейського і ромського питання». Як в окупованих містах 2022-го вони збирали атовців, інші категорії, яких вони там розстрілювали, відвозили до Росії, так було і тут – оці розстріли. Тут найбільше було єврейських і ромських розстрілів".
За інформацією Сергія Бутка, ромів знищили до 25 тисяч по Україні, найбільше в Чернігівській області. У Чернігові їх привозили на Подусівку. На Чернігівщині тоді розстріляли 5 000 євреїв.
Процес вивезення людей з Чернігова залізницею до Німеччини під час Другої світової війни. Дмитро Сіліч
Водночас розгортається програма з вивезення молоді до Німеччини. Їх називали остарбайтерами, і за час нацистської окупації з Чернігова вивезли близько 7 000 людей.
"У 1942 році німці почали програму переселення робочої сили до Німеччини, бо в Німеччині (працівників, – ред.) вже не було, була мобілізація, і фактично потрібно було замінити (їх, – ред.) не тільки на промисловості, але й у сільському господарстві. Тому перше, що вони робили, – це така програма по переселенню в Німеччину жіночого населення. Розвішували плакати, всі такі добрі, білі і пухнасті: «Їдьте в Німеччину, будете отримувати гідну зарплату, будете працювати там у Бауера. Те, що ви робили при совєтах безкоштовно, там за це будете отримувати гроші, але жити в умовах Європи». Перші ешелони були з людей, які добровільно туди їхали та шукали для себе кращої долі".
Перед відправкою на роботи до Німеччини німці проводили медичне обстеження. Людей із венеричними захворюваннями туди не відправляли.
"Вивозили передусім дівчат незаміжніх. Вони проходили спочатку медичне обстеження. І на цьому етапі були підпільники. Один із лікарів, Будаш такий був, він робив фіктивні (довідки, – ред.). Насамперед ніяких венерологічних захворювань, ніяких захворювань шкіри, вони до цього були дуже-дуже обережні. Він виписував фіктивні медичні довідки, що вони хворіють на ту або іншу (хворобу, – ред.) – на сифіліс умовно або інші захворювання. Їх німці не брали".
У Чернігові німецька влада облаштувала концтабори, потрапити туди можна було навіть якщо тебе затримували на вулиці під час комендантської години. У лютому 1943 року в таборі в селі Яцеве відбулося повстання полонених. Звідти вдалось утекти 300 в’язням. Місцеві жителі з Бобровиці та Яцевого допомогли їм з одягом та продуктами. Уже наступного дня німці розстріляли всіх полонених, які там залишилися. І підпалили села поруч.
Вхід Червоної армії у Чернігів у 1943 році
Влітку 1943 року Чернігів знову стає прифронтовим містом. Розпочинається Чернігівсько-Прип'ятська наступальна операція радянських військ. Німці готуються до відступу і починають евакуацію продовольства, врожаю та цінних речей.
"Не було оборони Чернігова, і фактично Червона армія з трьох напрямків зайшла до Чернігова в пусте місто. Німці відійшли тією трасою, якою вони наступали на місто у 1941-му, на Ріпки, і далі вони відійшли на Білорусь. Вони евакуювали тих, хто з ними співпрацював, і намагалися вивезти матеріальні цінності: станки, якісь елементи, які можна демонтувати і потім змонтувати в Німеччині".
Бійці Червоної армії входять у Чернігів у вересні 1943 року. Суспільне Чернігів
21 вересня 1943 року радянські війська входять у Чернігів. Цікаво, що на момент зайняття міста у них не було з собою червоного прапора.
"Прапора у радянських солдат не було, і місцева жителька дала червону подушку. З подушки зняли наволочку – і ось він перший прапор. Це була червона наволочка, яку вивісили на сучасній будівлі ОДА".
У вересні 1943 року Чернігів був зруйнований на 70%, розграбований та втричі менший за кількістю населення, ніж до німецької окупації.
"До окупації було 30 тисяч, коли Червона армія повернулася і захопила Чернігів, стало 11 тисяч людей. У Чернігові через німецькі репресії загинуло понад 50 тисяч людей. Від німецьких репресій загинуло понад 50 тисяч людей. Але тут є один дуже важливий нюанс: у ці 50 тисяч входять і ті, кого привозили з населених пунктів Чернігівщини", — каже Сергій Бутко.
За офіційними даними, наведеними в книзі професора Леп’явка, у Чернігові зруйнували 1 740 жилих будинків. Разом із громадськими і промисловими об'єктами знищили понад 4 000 тисячі споруд, серед яких 14 шкіл, театр, вокзал, мости. За ступенем завданих руйнувань Чернігів посів четверте місце в усьому СРСР.
Одна з пошкоджених церков у Чернігові під час Другої світової війни. Суспільне Чернігів"Основою руйнування Чернігова стало катастрофічне бомбардування 23-25 серпня 1941 року. Це найчорніша сторінка в житті нашого міста. 1943 рік – перше потужне бомбардування уже після двох років окупації – радянська авіація виконувала ті ж функції, які виконувала і німецька авіація в 1941 році".
Після відходу нацистів Чернігів переживає ще одне масове бомбардування.
"Вересень 1943 року, радянська армія захоплює Чернігів. Продовжує йти далі, а німецька авіація починає бити по Чернігову. Тому можемо сказати так: набагато більше зробила нацистська авіація. Ну, і Червона армія зробила також вагомий внесок: більше 40 відсотків руйнувань були їхніми".
Радянська влада проводить чергову зачистку Чернігова – тепер від тих, хто співпрацював із німецькими окупаційними військами. На Красній площі привселюдно повісили поліцаїв. А майже всіх чоловіків, які підпадали під мобілізацію, відправили в армію.
"Провели перепис, і ті, хто в 1941-му залишився на окупованій території, їх мобілізували: усіх хлопців, яким стало 18 років на 1943 рік. На жаль, усі вони лягли при переправі через Дніпро. Усі ці чорносвитники – оце про них".
21 вересня спочатку назвуть Днем визволення Чернігова, а згодом відзначатимуть як День міста. Саме в цей день у центрі Чернігова відбуватимуться народні гуляння, які завершуватимуться виступами зірок естради та салютом.
Нині ж історики пропонують сприймати 21 вересня як день повторної окупації Чернігова радянськими військами.
"Українську державу 1917-1921 років, Україну, окупувала більшовицька Росія. Це була окупована територія, тут проводилася російська імперська політика", — зазначає Бутко."Ця окупація подавалася під соусом повернення совєтської влади, повернення радянської влади, повернення до того, як було до 1941 року. Тому ідеологічно ми повернулися, ми визволили, до розпаду Радянського Союзу. І досі, я можу сказати, дві окупації – це в історичному наративі, поки що воно не є основним. Фактично у нас немає офіційно історії Другої світової війни. Українського погляду на історію Другої світової війни немає", — говорить Жирохов.
Активна відбудова Чернігова після Другої світової тривала до 1960-х років. Станом на 1950 рік, як ідеться у книзі професора Леп’явка, у місті проживали вже 60 тисяч людей. Чернігів не знатиме жахів авіанальотів та артилерійських обстрілів ще майже 80 років, аж поки у лютому-березні 2022 року російська армія за понад місяць блокади міста не забере життя сотень його жителів та зруйнує і пошкодить понад дві тисячі приватних будинків і більш ніж 800 багатоповерхівок.
Читати ще
Читати ще
Спалені села і вбиті близько 40 тисяч цивільних. Що робили угорські війська під час окупації Чернігівщини і як їх судили
