Про Глібова і «Просвіту»

Розмова про Леоніда Глібова ведеться наразі у хибному ключі: не про попсований його пам’ятник на могилі біля Троїцького собору треба бідкатися, а про відновлення його справжнього, історичного — взамін нинішнього, прости Господи, мавпоподібного та зсутуленого. Оригінал справжнього пам’ятника досі знаходиться на території музею — заповідника М.Коцюбинського (при вході, на фото). Кошти на нього збирали українці двох імперій — Російської та Австро — Угорської. А комуністи його закинули… Звісно, він мав ще навершя — хреста, якого треба відновити. (Як, до речі, і на могилі Опанаса Марковича).

Друге: а чому ми на ставимо питання про зміну датування заснування «Просвіти»? Як відомо, вважається, що товариство «Просвіта» засноване 1868 року у Львові. Проте ще 1860 року у Чернигові Глібов зорганізував «Товариство, кохаюче рідну мову», до якого входили знані люде — історик Олександр Лазаревський, лікар і етнограф Степан Ніс, співачка, моя землячка Меланія Загорська, вчитель Микола Вербицький тощо.

Це товариство оголосили театральним гуртком нинішні дослідники і відтак воно, мовляв, не годиться на роль першозасновника «Просвіти». Але ж і «Просвіта» всю дорогу бавилася театральними постановками, та й назва глібовського товариства дуже нагадує Товариство української мови, яке в 90-х роках недавнього століття було прямим попередником нинішньої «Просвіти». Та й важко уявити, що історик Лазаревський, фольклорист Ніс, ще й Вербицький займалися лишень театральними постановками …

Василь ЧЕПУРНИЙ, «СІверщина»

Источник: format.cn.ua