Громадський активіст, підприємець, «творець» студентського самоврядування в Чернігові Антон Приходько розповів про свій громадсько-бізнесовий шлях, повідав, що чернігівські студенти думають про нинішнього міністра освіти Шкарлета, й оцінив можливості сучасного студентського братства.
Антоне, розкажи про себе.
Народився я в Чернігові. Навчався в чернігівській школі №3, у фізико-математичному класі, закінчив її в 2005 році і вступив на фізико-математичний факультет Чернігівського педагогічного університету. Зарахували мене до університету ще в квітні за підсумками міської універсіади.
Чому вибрав саме таку спеціальність?
Ці предмети – фізика, математика, – ще зі школи мені давалися дуже легко. В університеті почав цікавитися астрономією. А вже у виші почав викладати цю спеціальність – вивчали будову нашої Сонячної системи, комети, метеорити, галактики тощо.
Можеш розрізнити сузір’я на зоряному небі?
Зараз, мабуть, уже не всі. Основні – Кассіопея, Андромеда, Велика і Мала Ведмедиці, – так, решту – ні. Вже трішки призабув, бо давно це було. І після університету не пішов у науку через те, що тоді почав активно займатися громадською діяльністю, вибрав для себе цей шлях.
Що практичного людям дає астрономія?
До прикладу, астрономічні знання дали нам GРS-навігатори тощо. Астрономія пояснює багато процесів.
Як для тебе починалася громадська діяльність?
На старті мого навчання в університеті я починав рух студентського самоврядування, якого тоді не було ні в Чернігові, ні, мабуть, в Україні загалом. Я був одним із засновників студентського парламенту педагогічного університету.
Поштовх до цих процесів тоді дав Кабінет Міністрів, а відбувалося все в межах впровадження Болонського процесу в Україні.
Чи можуть сьогодні студенти значною мірою впливати на процеси життєдіяльності свого вишу?
Де-юре – можуть. Де-факто – не впливають. Тому що, на жаль, наші студенти не хочуть цього робити. Зараз, згідно із законодавством, у студентського самоврядування дуже багато важелів, але, на жаль, із ним сталося те саме, що й із профкомами студентів – вони існують на папері, на них виділяється фінансування, але вони в кращому випадку займаються культмасом і все. Тоді як за кордоном представники місцевого самоврядування входять до вчених рад університетів, факультетів і так далі.
Розкажи про твою діяльність у громадській організації «Студреспубліка»?
Цей проєкт був створений для розвитку політичної освіти студентів, основна діяльність була освітньою. Вчили, виховували молодих лідерів на ті чи інші проєкти. Також дбали про якісне дозвілля молоді. Ми організовували і студентські «містер», «міс», і міжнародний театральний фестиваль, і КВК, і різноманітні освітні проєкти. Коли ж ми перестали над цим працювати, в місті практично не виявилось жодного студентського проєкту.
На жаль, зараз лише підтримується імідж організації «Студреспубліка». Діяльності мінімум. Цей проєкт у занепаді.
Хто фінансував проєкт?
У нас було самофінансування. Кошти отримували від проєктної діяльності.
Антоне, розкажи, чи доводилося тобі під час роботи в студентському самоврядуванні, «Студреспубліці» перетинатися з нинішнім в.о. міністра освіти і науки Сергієм Шкарлетом?
Особисто зустрічався кілька разів, але знаю про нього багато з відгуків студентів. Студентська спільнота була досить задоволена ним, ще відколи він був директором ЧІБІПу. З ним можна було завжди домовитися про допомогу – наприклад, щоб дали форму для спортивної команди, витрати на організацію тощо. Він завжди ішов назустріч студентам. Знаю, коли він став ректором Політеху, в нього підхід залишився такий самий, але це все стосувалося лише студентів, персоналу вишу, якщо ж ти до них не належав, пропозиції щодо співпраці здебільшого його не цікавили. Йому було цікаве лише те, що «вигадують» його студенти.
Як ти оцінюєш його міністерську роботу?
Негативно. Було багато хороших новацій від попередніх міністрів, які не підтримує і знищує Шкарлет. Плюс до цього – дистанційна освіта в Україні повністю провалена. В нього був час на підготовку освіти до другої хвилі коронавірусу, карантину. Але нічого не було зроблено. Дистанційна освіта як була навесні ніякою, також ж ніякою вона залишилася і восени.
Чим ти займався після «Студреспубліки»?
Я пішов у бізнес. Зокрема з 2010 року це спортивна сфера. Вже тоді з друзями відкрили фітнес-клуб. Тоді займатися ним для мене було дико і незрозуміло. Але це був новий виклик і я його прийняв. З часом ця сфера, фітнес-клуб «Friends», мене повністю поглинула і я радо займаюся нею і понині. Для мене фітнес – це дві важливі складові: робота з людьми і бізнес зі соціальною складовою. Адже спорт – це здоров’я нації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Катерина Литвин про винні традиції «Шабо», білоруську революцію і про те, коли в нас буде музей Чернігова
Які цікавинки вашого фітнес-клубу «Friends»?
Мабуть, це сквош-зал. Саме його ми вибрали як головну цікавинку, коли тільки виходили на ринок. Спершу, як кажуть,навчали самі себе, але через пів року після відкриття зв’язалися з Федерацією сквошу України, почали розвиватися, й особисто я зв’язав своє життя з цим спортом. Зараз я є діючим ліцензованим спортсменом зі сквошу, займаюсь тренерською діяльністю.
Маєш улюблені заняття?
Я дуже люблю подорожувати. Це активні подорожі – гори, ліс, виїжджаємо з наметами тощо. А серед повсякчасних хобі – це спорт: сквош, волейбол, футбол, бокс. Наразі я дуже задоволений тим, що зміг у своєму житті об’єднати свої хобі та роботу.
Розкажи, чи можна зупинити процеси відтоку молоді з України та як це зробити?
Тут є кілька аспектів. По-перше, це освітній процес, який має давати не тільки суху інформацію з підручників, але й навчати мислити, творити та реалізовувати себе.
По-друге – коли студента випускають з університету в нього дуже мало перспектив. Роботодавці хочуть брати одразу готових фахівців, а не студентів-початківців. Тому вважаю, що має бути державна політика, яка стимулюватиме бізнес брати на роботу молодих спеціалістів.
По-третє – треба змінити мислення сучасної молоді. На власному прикладі розкажу: набираю персонал на роботу, приходить хлопець чи дівчина, які ще навчаються чи тільки випустилися, і перша фраза: «А скільки ви будете платити? Менше як 10 000 я працювати не буду». Людина ще не має жодного досвіду, але одразу хоче отримувати значні кошти, не розуміючи, що ці кошти треба заробити, а не просто отримати.
А в тебе ніколи не було бажання виїхати за кордон?
Жодного разу. Навіть скажу, що в мене були хороші пропозиції жити і працювати в Києві. Але я відмовився і залишився в Чернігові. Я хочу жити і творити в моєму рідному місті.
–
