Жовна зелена Picus viridis Linnaeus, цей на диво рідкісний птах представник родини дятлових. Завдяки своєму яскравому оперенню пернатого також називають дятел зелений. Він один з двох видів роду у фауні України, представлений номінативним підвидом P. v. viridis.
Жовна зелена – осілий, кочовий і гніздовий птах середнього розміру з яскравим оперенням. Її маса становить 186–250 г, а розмах крил сягає 40–42 см. Довжина тіла самця – 330–360 мм, самки – 340–371 мм.
Верх птаха забарвлений у яскраво-зелений колір, низ – блідно-зелений, а надхвістя має жовтий відтінок. На голові є характерна червона пляма, що покриває тім’я та потилицю, тоді як лоб і ділянки навколо очей – чорні. Самця можна впізнати за червоними «вусами» з чорним обідком уздовж щік, тоді як у самки «вуса» повністю чорні.
Молодий самець має бурувато-зелений верх із білуватою облямівкою пер, а його червоні «шапочка» і «вуса» вкриті чорними плямами. Низ у молодих птахів зеленкуватий із бурими плямами та поперечними смугами, а райдужна оболонка ока забарвлена в коричневий колір.
Завдяки своєму яскраво-зеленому кольору оперення та червоній плямі на голові жовна зелена нагадує солдата-артилериста у червоному береті.
Колір — це не єдина особливість цього виду.
Також жовна зелена вважається справжнім рекордсменом серед птахів. Вона має найдовший язик серед усіх птахів, що мешкають в Україні. Довжина язика, при дзьобі 4,5 см, може сягати цілих 10 см і більше. Цей унікальний орган дозволяє птаху діставати мурах і їхні лялечка з мурашників, навіть коли вони заховані глибоко під землею, особливо з настанням зими, коли йому доводиться шукати їх під снігом, іноді копаючи траншеї.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми більше не можемо це замовчувати»: актори чернігівського драмтеатру невдоволені умовами праці (Відео)
Проте, найцікавіше, що через свою унікальну будову, язик дятла може обвиватися навколо черепа.
Хоча жовна зелена рідко довбає стовбури дерев, однак, коли це робить, використовує свою надзвичайно міцну голову і досягає вражаючої швидкості, здійснюючи до 10 ударів за секунду, схожих на роботу відбійного молотка.
Окрім цього, кожна лапка цих птахів має чотири пальці з загнутими кігтями, що дозволяє їм впевнено пересуватися стовбурами дерев, надійно чіпляючись за кору. Їхній хвіст, що складається з жорсткого пір’я, служить опорою при переміщенні.
Оселяється зелений дятел в листяних і мішаних лісах, здебільшого вздовж річкових долин. У другій половині квітня утворює пари і видовбує дупла, переважно в м’яких породах дерев. Для гніздування обирає старі дупла. Одне й те саме дупло може використовуватися протягом 10 і більше років, хоча не завжди тими ж самими птахами. Яйця, яких може бути від 2 до 8, з’являються у другій половині травня — на початку червня. Пташенята залишають гніздо в червні-жовтні. Політ птаха хвилеподібний, з чіткими помахами крил на зльоті.
Живиться пернатий переважно мурахами та їхніми лялечками, може їсти плоди вишні, черешні, шовковиці. На відміну від інших видів дятлів жовна зелена зазвичай шукає їжу на землі, а не на деревах.
Причини зміни чисельності — вирубування заплавних лісів, використання пестицидів та, можливо, конкуренція за місця гніздування з більш численною жовною сивою. Жовна зелена знаходиться під охороною Бернської конвенції (Додаток ІІ), а також включена до останнього видання Червоної книги України (2009).
Фото та джерело: Державна екологічна інспекція у Чернігівській області
–
