Святкування 8 березня щороку породжує чимало дискусій в українському суспільстві. Для одних це день, коли традиційно вітають жінок, для інших – радянська спадщина, яка потребує переосмислення. Однак історія цього свята має значно глибше коріння.
Його витоки сягають початку XX століття, коли жінки в різних країнах світу почали активно боротися за свої права, зокрема за рівну оплату праці та виборче право. Вважається, що 8 березня як день солідарності жінок з’явився після протестів текстильниць у Нью-Йорку 1857 року, а згодом його популяризували соціалістичні рухи. У 1977 році ООН офіційно визнала цей день Міжнародним днем боротьби за права жінок.
Ми вирішили дізнатися, як сьогодні до цього свята ставляться жителі та жительки Чернігова: чи відзначають вони його, що вбачають у його значенні та які традиції підтримують.
Вважаю, що у часи тяжкої війни святкування не є доречним. Свято Міжнародного дня жінок, 8 березня, має у нашій свідомості опертя на радянську традицію. У чому полягала ця традиція? У тому, що жінці чоловік або чоловіки приділяли увагу один раз на рік, купуючи їй квіти, пораючись вдома із певними домашніми справами. На мою думку, жінка заслуговує на увагу щодня, тому обмежувати це одним днем – приниження гідності жінки. Вважаю, що сьогодні українцям, хоча б для того, аби відсторонити від агресора, не варто дотримуватися цієї радянської традиції стосовно 8 березня, а переходити, наприклад, до 25 лютого – Дня української жінки. А загалом же, на мою думку, аби робити свято, не потрібна якась календарна дата, – ділиться своєю думкою жителька Чернігова Тетяна Хомич.
Ніколи 8 березня не було для мене святом – навіть у совєтській школі, коли хлопці дарували дівчатам якісь кольорові дрібниці. Коли керував редакцією газети «Сіверщина», щоб не вітати жінок із 8 березня – вітав 1 березня з початком весни. Одного разу подарував кожній по горщику гіацинтів, а через рік поцікавився, у кого живуть – тільки у двох із восьми… Ото такий «гендер у розвитку». А взагалі для мене дивно вітати людину з тим, що вона має ті чи інші статеві ознаки, визначені природою. Тож 8 березня для мене – просто переддень Дня народження Тараса Шевченка, – розповідає нам житель Чернігова Василь Чепурний.
.
Для мене це звичайний день. 8 березня треба вітати жінок не з Днем весни-краси, а з тим, що вони мають право голосувати, працювати на рівні з чоловіками та боротися за своє право стосовно рівної оплати праці. Якщо хочете привітати, то вітайте донатом. Це зараз потрібніше за тюльпани, – впевнена жителька Чернігова Уляна Оленська.
Ще з далеких часів старшокласником я розділив 8 березня на дві частини. Політична (тьотя Клара і підлизування кпрс до жіноцтва) – то одне… А Весна, усміхнені однокласниці, букети «котиків» на поштових листівках, звукові листівки-вітання дівчаткам, записані нами у студії запису у Будинку побуту біля «Дружби» – то зовсім інше. Не порахувати, скільки веселих і ліричних віршиків-вітань написав із нагоди свята ВЕСНИ і ЖІНОК. Це як свято Любові, коли прокидаються проліски, і сонце святкує свою перемогу над зимою. Це як ще один привід відкинути сором’язливість, ніжно пригорнути і сказати: «Любив, люблю і буду любити». Тож вітаю зі святом Весни й ніжності все благородне та доброзичливе жіноцтво, – розповідає чернігівець Владислав Савенок.
Що стосується безпосередньо 8 березня як такого, з ідеологічного і виховного погляду вважаю за потребу досягти його поступового скасування і заміни, оскільки воно дуже чітко асоціюється з радянським тоталітарним минулим, де за права жінок тільки боролися, а вони їх не мали. Я вважаю, що увагу до протилежної статі, і тут я якраз говорю про гендерну рівність, можна виявляти протягом усього року, не обов’язково дотримуючись якоїсь календарної послідовності. І ще один момент :вже за кілька днів до 8 березня мільйони гривень витрачають на живі квіти, які просто будуть викинуті, мільйони гривень будуть пропиті та проїдені за святковими столами, в той час коли цих мільйонів потребують наші Збройні Сили, тому ставлення до гучних бенкетних святкувань 8 березня, особливо в сьогоднішніх реаліях, у мене вкрай несприйнятливе. А щодо вітання жінок — у нас із дружиною є власне свято весни, – має свій погляд житель Чернігова Юрій Ткач.
Із 8 березням я вітаю своїх родичів, бо це традиція, вже яка роками триває. Але з кожним роком я вкладаю в це дедалі менше сенсу. Мені більше подобається День української жінки. Сподіваюся, через 2 роки свято української жінки набере популярності і ми забудемо про 8 березня, – зазначає жителька Чернігова Марія Білоус.
Для мене 8 березня – це не стільки свято, а просто певний символ початку весни. Тим більше, якщо гарна погода. Отакий символізм і моє ставлення до цього дня, – пояснює чернігівець Максим Блакитний.
Це свято для нас, моєї родини та колективу, залишається святом. Цей день – не так про традиції, як про прояв початку весни, а весна – завжди розквіт, щось прекрасне, нове, перше тепло і саме з цим у нас асоціюється цей день. До того ж ця вісімка як символ безкінечності символізує нашу жіночу енергію, символізує початок чогось нового і того, що триватиме. І ця вісімка – потужний символ для мене та моїх рідних людей. Тому цей день назавжди залишиться для мене Днем весни, жіночності, початку чогось нового і важливого, – розповідає про місце 8 березня в її житті жителька Чернігова Тетяна Шестаковська.
Для мене та моєї родини цей день – данина минулому. За звичкою дарую квіти дружині та близьким жінкам, на роботі також це звичка, кожну колегу вітаю, але, відверто кажучи, без душі, адже Р.Люксембург як засновниця фемінізму мені якось не дуже подобається. У родині не святкуємо, бо поступово звичка відзначати все ж таки є пережитком минулого. І у цьому, мабуть, зараз винна війна, яка знівелювала всі свята, – ділиться своїм ставленням до 8 березня житель Чернігова Вадим Балінський.
–
Таліна Тарасенко
