В УПЦ, яку ще називають московським патріархатом, заявляють, що не мають стосунку до росії. Але водночас росія чомусь вписує до переліку своїх вимог до України, щоб у нашій державі вільно діяла УПЦ. І вбачається, що це аж ніяк не збіг.
Далі – про те, як ставиться до виниклої ситуації духовенство з Чернігівщини.
Отець Андрій Ольховик із міста Сновськ
Насамперед треба звертати увагу, що ця церква не визнає української мови. Бо служби в їхніх храмах українською не відбуваються. Окрім того, в церквах УПЦ можна побачити зображення святих, які не є святими, як, наприклад, російський цар ніколай ІІ чи александр нєвскій.
І в нинішніх реаліях, я кажу на прикладі Сновська, вони беруться ховати військових. Але якщо придивитися і прислухатися, до того, що відбувається під час поховання, то ці священники не називають загиблих захисників героями чи військовими, які борються за Україну. Просто кажуть, що це людина, яка чомусь пішла воювати.
Також я раджу поставити представникам УПЦ конкретні запитання: є росія агресором чи ні.
Вони не дадуть конкретної відповіді, будуть замовчувати або викручуватися у відповідях. Путін для них не буде ворогом. І ця церква чекає, що росія зробить все для того, аби вона продовжувала існувати та нав’язувати «рускій мір».
Тож потрібно звертати увагу, хто за цю церкву вписується. А вписується агресор, який напав на Україну. Вже з цього можна зробити висновки, що це дійсно московська церква.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У лікарні помер чоловік, який отримав поранення внаслідок дронової атаки Чернігова
Отець Євген Орда з Чернігова
УПЦ має пряме керівництво з москви. Навіть їхній архієрей онуфрій знаходиться в синоді російської церкви.
Кажуть, що рік тому УПЦ вийшла із московського патріархату, але це не так. Бо єдиний вихід – це томос про надання автокефалії. Натомість вони не мають жодних документів про свою незалежність. Вони – під москвою і витримують час, і сподіваються, що війна закінчиться і все в них буде, як і було. Адже УПЦ є і залишається частиною церкви російської і разом із москвою.
І вони всі існують у тому середовищі, бо завербовані і мають погони. І хоч вони казали, що вони за Україну моляться, це неправда. Можна багато чого говорити, але лише справи вказують, ким ти є. Вони чекають приходу російських військ, причому кожну хвилину.
І навіть те, що вони кажуть, що проти війни, то це може й правда, але ж вони – за перемогу росії.
І в селах, де функціонують мп-парафії – більше ухилянтів, більше фраз «какая разніца» й інших подібних речей. У нашій області їхніх парафій налічується майже 500, і тому московський патріархат – це проблема.
Ті парафії, які хотіли перейти від московського патріархату, вже попереходили, а решта – чекають на росію.
–
