У нинішній особливо непростий для українців час кожен хоче бути чимось корисним, якщо не на полі битви, то допомагати іншими способами. Зокрема, чернігівця Владислава Пархоменка війна спонукала до донорства – справи, що була в пошані завжди, а тепер і поготів, бо донорська кров допомагає рятувати життя інших.
Владислав наразі донор-початківець, він здавав кров п’ять разів, але вже твердо переконаний, що надалі донорство стане невід’ємною частиною його життя, допоки дозволятиме здоров’я.
«На початку повномасштабного вторгнення я також хотів бути чимось корисним. Тож вирішив долучитися до закликів здавати кров, хоча раніше такого ніколи не робив.
У перших числах березня я питав у фейсбуці, що, можливо, хтось їде здавати кров, то щоб і мене підкинули. Бо тоді було не дуже безпечно пересуватися вулицями. До того ж, у той час були масштабні авіабомбардування Чернігова. І якраз скинули авіабомби на житловий масив на Чорновола. Якраз саме того дня я збирався на донацію, але не пішов, бо поросили допомогти викопати покришки на дитячому майданчику – вони були потрібні на одному з блокпостів. Тож цією справою разом з іншими хлопцями і займався.
Якраз тоді й сталася ця трагедія на Чорновола, коли багато людей загинуло. І якби я пішов здавати кров і був би там поруч, то невідомо, що зі мною сталося б, чи був би я живий. На мене ця подія дуже вплинула. І я зважився на здачу крові лише через пів року після тієї трагедії. Вперше це сталося 1 серпня торік. Так я для себе вирішив», – розповідає Владислав.
Щоб стати донором, треба бути повнолітнім українцем, не мати різних хвороб й інших медичних протипоказань. Вимагається також не вживати алкоголь за дві-три доби до здачі крові, молочних продуктів, бананів. До речі, вся ця інформація, як підготуватися до донації, є у відкритому доступі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівці та гості зможуть побачити, яким був унікальний сонячний годинник на Іллінській церкві (Фото)
«Головне – мати бажання, не мати протипоказань і поснідати, але нежирними стравами. Про здачу крові є всілякі стереотипи. Різне люди кажуть, що можна і свідомість втратити, й інші негаразди можуть трапитися, але я себе переборов», – каже чоловік.
Звісно, що першу свою донацію Владислав запам’ятав. Каже, хвилювався, пройшов всі потрібні аналізи, підготовчі процедури та дотримався всіх медичних формальностей.
«Коли інформація зібрана, підписуєш згоду і далі вимірюється тиск. У мене з цим проблем не було. І потім одна з приємних процедур, яка мені дуже подобається, – чаювання. Здавалося б, усе звичне, але там якийсь особливий чай – приємний і солодкий. І печиво, ніби звичайне, але все здається дуже смачним», – розповів Владислав.
Він також відверто зізнався, що під час першого забору крові персонал більше переживав, ніж сам Владислав, який, за словами медиків, зблід. Йому навіть пропонували припинити донацію, але Владислав не погодився.
«Висловлюю подяку медичному персоналу Чернігівського обласного центру крові. До кожного донора там ставляться з турботою і любов’ю. За що величезна вдячність. До того ж усе відбувається дуже швидко та безболісно.
До речі, кров чоловіки можуть здавати раз на два місяці, а жінки – раз на три місяці.
А перші враження такі: спершу слабкість була, бо це новий стрес для організму, але я не пошкодував і через два місяці знову прийшов здавати кров. Це вже стало частиною мого життя», – каже Владислав.
Чоловік достеменно не знає, чи допомогла вже його кров у порятунку чийогось життя, але впевнений: вона буває потрібна і жінкам при пологах, і пораненим бійцям.
«Сподіваюсь, що моя кров корисна іншим. До того ж, здавати її корисно для організму донора, адже кров не застоюється й оновлюється», – усміхнувся Владислав.
Він також закликає не вірити міфам, які пов’язують із донорством, зокрема, що це небезпечно або можна підхопити якесь захворювання.
«Це все неправда, бо все відбувається стерильно. До речі, в Чернігові дуже свідомі донори і їх чимало.
Якщо здати кров 10 разів і більше, то вже отримуєш донорське посвідчення. Потім можна стати почесним донором України. Але я роблю це не заради якихось пільг. Адже вважаю, що кожна людина на своєму місці повинна робити корисний внесок у справу Перемоги.
Я переосмислив своє життя, став більш відповідальним і свідомим, перестав вживати навіть мінімальні дози алкоголю, хоча я і так його вживав небагато. А нині, якщо постає вибір випити пляшку пива чи соку, то звісно, вибираю сік. Бо вважаю, що кров має бути без усіляких домішок», – запевняє Владислав.
–
Спілкувалась Ірина Осташко
