Колекція Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського багата на різні експонати, зокрема рідкісні, як, наприклад, англійський підлоговий годинник, датований першою половиною ХVІІІ ст.
За словами Максима Блакитного, кандидата історичних наук, заступника директора з наукової роботи Чернігівського історичного музею імені Тарновського, годинник свого часу знаходився в маєтку Ґалаґанів у Сокиринцях. До того ж, він унікальний і вкрай рідко трапляється в музейних колекціях.
«Подібний різновид годинників, які мають форму у вигляді башти, заввишки від 1,8 до 2,4 м, з орнаментом навколо основного циферблата, з відліком годин, хвилин, секунд розробив англійський годинникар Вільям Клемент у 1670-1680 рр. Годинник має анкерний, тобто якірний спуск, який є винаходом Роберта Гука на основі коливань маятника. Окрім стрілки для позначення годин, була додана стрілка «хвилини», а згодом і «секунди». Характерною ознакою підлогових годинників є наявність секундного або «королівського» маятника. Ці пристрої вимірювання часу швидко набули популярності у Європі. До початку ХХ століття годинник із маятником був найточнішою у світі технологією для хронометражу часу», – розповів Максим Блакитний.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівці розповіли, чи ставили ялинки та з яким настроєм зустрічали Новий рік
Годинник із колекції музею має основний циферблат, де години позначені римськими цифрами, хвилини – арабськими і три додаткові – з позначенням секунд, днів місяця арабськими цифрами. На циферблаті з позначенням днів є напис: «Wm Jourdain / London (William Jourdain, Вільям Журден). Відомо, що Вільям Журден – відомий лондонський майстер, який розпочав свою кар’єру в першій половині ХVІІІ століття.
«Корпус годинника виготовлений із горіхового шпону, орнаментований декоративними колонами, капітелі й основа яких – із латуні, орнамент навколо великого циферблату – у стилі рокайл. Сам циферблат – із латуні. Загальна висота годинника – 255 см.
За переказами, годинник після його транспортування до Сокиринців зібрав київський майстер Масловський. У маєтку Ґалаґанів він перебував до початку ХХ століття», – зазначив Блакитний.
До зібрання Чернігівського державного музею надійшов у 1953 році. Реставрований у 1996 році музейними реставраторами.
