За інформацією: Суспільне Чернігів.
Ірина Пискун. Суспільне Чернігів"24 січня 2024 року мені о 10-й ранку подзвонили, сказали: «Вітаємо, сьогодні ви почуєте голос свого братика». Близько 12-ї опублікувала перші списки російська сторона спочатку, а потім вже і наші опублікували. Були в літаку", — каже сестра загиблого.
У той день у Корочанському районі Білгородської області Росії впав військово-транспортний літак Іл-76. Тоді у Міноборони РФ заявили, що на борту перебували 65 українських військовополонених, яких везли на обмін, а у збитті літака звинуватили Україну. У лютому 2025 року керівник Секретаріату Координаційного штабу Богдан Охріменко в інтерв'ю "Укрінформу" повідомив, що у грудні 2024 року до України повернули 62 тіла, а у цій справі СБУ проводить розслідування.
"Ми отримали від російської сторони, за їхньою легендою, останки тіл, які начебто перебували в літаку, але доказів того, що вони перебували саме там, у Координаційного штабу на сьогодні немає", — йдеться у повідомленні.
Рідні загиблого Володимира Грищенка не вірять, що він був у літаку.
Двоюрідний брат загиблого Костянтин. Суспільне Чернігів"Наскільки я знаю, цей літак, який був збитий, доставляв ракети, а не полонених. Зазвичай полонених автобусами возять, а тут чомусь літаком. Я не вірю в це", — каже двоюрідний брат загиблого Костянтин.
Зі слів Ірини Пискун, вона бачила останки тіла брата, й вони не обгорівші.
Людмила Стеценко. Суспільне Чернігів"Якби це було так, якби там збили літак, на місці трагедії літака, вони б зібрали всю Європу, Америку, НАТО все зібрали, ОБСЄ, Червоний Хрест. Зібрали б туди і сказали: «Подивіться, що ви наробили». Мовляв, ми збили. А там навіть був наказ, не пустили навіть пожежників гасити літак", — говорить тітка загиблого Людмила Стеценко.
За словами двоюрідного брата Костянтина, Володимир більшість свого життя присвятив військовій службі у 105-му прикордонному загоні, а також змотивував і його стати прикордонником.
Володимир Грищенко з державним прапором України під час служби. Особистий архів родини Володимира Грищенка"Як тільки прийшов зі строкової служби, він одразу пішов у прикордонну службу. Звідти він неодноразово їздив в зону бойових дій. Тобто АТО і потім ООС. І останній раз у 2020 році він туди поїхав. Потім ще уклав контракт вже на п'ять років. Він не міг, коли там ідуть бої, а він тут просто служить. Тому я кажу, що він справжній захисник, справжній патріот. Його тягнуло туди, де можна реально захистити Україну".
Костянтин розповідає: за декілька днів до повномасштабного вторгнення їх обох викликали з відпустки.
"Він поїхав до свого місця несення служби. Потім потрапив на «Азовсталь» в Маріуполі. Кожного дня з ним виходили на зв'язок, щоб знати ситуацію. Потім зв'язок обірвався. Виявилося, що він потрапив в полон".
Траурна процесія під час поховання Володимира Грищенка. Суспільне Чернігів
Ірина Пискун каже, це сталося 12 квітня 2022 року. Згодом цю інформацію їй підтвердили в Координаційному штабі та Міжнародному Комітеті Червоного Хреста. За її словами, 3 січня 2024 року з полону повернувся військовослужбовець, який перебував з Володимиром, і він зателефонував їй. Це була остання звістка про брата.
"Він мені розповідав, що на той час, коли їх брали у полон, Ярославу було 20 років, Вові було 40. І він мені сказав: «Він мені був як батько. Він там був моєю підтримкою, опорою, тому що було дуже-дуже важко»".
Поховали Володимира на кладовищі у селі Сновське.
Читати ще
Читати ще
Повідомили, що везуть на обмін, але загинув в авіакатастрофі: що відомо про бійця з Чернігівщини
