Війна принесла і продовжує приносити українцям багато горя. Одна із важких ситуацій – це зниклі безвісті. Зокрема родина Бруїв із села Рогізки від жовтня 2024 року не втрачає надії і сподівається на повернення додому чоловіка і батька Олександра Бруя, який зник безвісті, виконуючи бойове завдання.
Від жовтня 2024 року минуло досить багато часу, але Анна Бруй, дружина Олександра Бруя, каже, що до нині про її чоловіка нічого не відомо.
Звісно, що після того, як Анна Бруй отримала звістку про зникнення чоловіка, вона намагалася з’ясувати хоча б якусь інформацію.
«Ми їздили з дітьми у Суми, шукали по лікарнях, але не знайшли. Зв’язувалися з командуванням, то командир із побратимами сказали, що чоловік загинув.
Зверталися до Координаційного штабу та інших органів. Писала Дмитру Лубенцю, уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Тетяні Москальковій, уповноваженій з прав людини в РФ, навіть папі римському Франциску, коли він був ще живий.
І писала листи до Російської Федерації саме чоловіку. Бо, якщо ти не знаєш, де знаходиться людина, дозволяється написати листа. Тільки треба зазначити адресата і рік його народження. Цей лист мені не був повернутий. Взагалі, я два такі листи писала. До речі, як відбуваються обміни, деякі листи повертаються, а деякі залишаються в Російській Федерації. Мені прийшов лист-відповідь, що лист залишений там. А є дівчата, які писали листи разом зі мною, то їм листи поверталися. Як це пояснити, я не знаю», — зазначила Анна Бруй.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У селі на Чернігівщині ворог поцілив у будівлю школи
Попри невизначеність Анна Бруй, звичайно, вірить у краще, що чоловік живий і все буде добре.
«Мені діти навіть думати не дозволяють, що може бути інакше. Діти не дозволяють казати, що батько загинув. Для них батько – найкращий», — сказала Анна Бруй.
Дружина наразі думає, що чоловік у полоні.
«Він багато чого пройшов, і він не перший рік був на війні. Хлопці, що з ним служили у 2014-15 роках, але не були присутні при тому, як він зник, сказали, що не може бути, що Олександр загинув. Бо багато чого він знає, багато чого він пройшов і має досвід. Всі вірять, що він – живий», — зауважила Анна Бруй.
Але поки звісток немає, і ситуація, яка є.
«Куди тільки можна, я їжджу, зокрема на обміни. Спілкувалася зі звільненими з полону, возила фотографії, аби хтось із хлопців міг упізнати Олександра. Склавши руки не сидимо»,- каже Анна Бруй.
–
Ірина Осташко
Фото Анни Бруй
