Розстріли політв’язнів у тюрмах НКВС України в 1941-му: Чернігівщина

22-23 червня 1941 року розпочалися масові розстріли політичних в’язнів спочатку в західноукраїнських тюрмах НКВС, а згодом в інших регіонах України. Протягом двох тижнів комуністичний тоталітарний режим, відступаючи перед нацистами, знищив тільки в Західній Україні близько 22 тисяч людей, яких переслідував переважно за політичні переконання.
Так зване «розвантаження» радянських в’язниць, вбивство і загибель в’язнів під час евакуації у 1941 році відбувалася на всій території України, в тому числі й на ЧЕРНІГІВЩИНІ.
Деяку інформацію на цю тему можна знайти в оприлюднених у 1994 році документах українським істориком Іваном Біласом.
У записці по дроту заступнику наркома внутрішніх справ СРСР Василю Чернишову від заступника народного комісара внутрішніх справ УРСР, капітана державної безпеки Миколи Ратушного за 29 червня 1941 року вказано, що з Чернігівської області терміново необхідна евакуація 1369 в’язнів [с. 240]. Вже в записці по дроту Чернишову від народного комісара внутрішніх справ УРСР, старшого майора державної безпеки Василя Сергієнка за 1 червня 1941 року повідомлено про першочерговість вивозу з тюрм Чернігівської області 1500 в’язнів, для чого треба 52 вагони [с. 241].
Отже, кількість в’язнів у тюрмах області збільшилася на 131 особу.
Начальник тюрми №4 м. Городня Чернігівської області, молодший лейтенант державної безпеки Москаленко доповів начальнику тюремного управління НКВС УРСР політруку Демяхіну, що 14 липня 1941 року в’язні були відправлені у м. Златоуст (Челябінської області Росії), а останні 15 в’язнів 11 серпня відправлені у Чернігівську тюрму. У документі є інформація, що з 61 особи особового складу цієї тюрми 10 осіб записалися у партизани [с. 254-255].
У Зведенні про хід евакуації в’язнів із тюрем УРСР станом на 19 серпня 1941 року дається два показника їхньої кількості: кількість евакуйованих і їх наявність. По в’язниці №1 у Чернігові – 763 осіб за першим показником і 700 осіб за другим, по в’язниці №2 у Прилуках Чернігівської області – відповідно 255 і 250 осіб, по в’язниці №3 у Новгород-Сіверську Чернігівської області – 256 осіб, тобто уціліли усі, по в’язниці №4 у Городні Чернігівської області – 176 і 190, тобто ще добрали додаткових. Місце відправлення Кустанай (сучасний обласний центр у Казахстані) і Златоуст.
Звертає увагу, що у прикінцевому пункті документу «Наявність в’язнів, що залишилися» вказано, що станом на 10 серпня 1941 року ще не вивезли з Чернігівської області 666 в’язнів [с. 266-267].
Із Доповідної записки на ім’я заступника начальника тюремного управління НКВС УРСР політрука Демехіна за підписом старшого інструктора політичного відділу тюремного управління НКВС УРСР В.Н. Поперлі від 19 вересня 1941 року відомо, що станом на 26 серпня 1941 року у тюрмі в Прилуках щодо 49 в’язнів, засуджених до розстрілу, повинні були виконати вирок на місці [с. 276].
Автор документу повідомив, що 24 серпня 1941 року відправили із тюрем Чернігова (загальна і внутрішня) 684 в’язнів, з них 260 осіб, засуджених до страти. У селі Терки (мабуть Тертки) Сумської області Ревтрибунал відправив 97 засуджених до смерті в райвоєнкомати, а в Сумах розстріляно 108 засуджених до смерті, решту залишили у тюрмі у Сумах [с. 277-279].

Таким чином, наявні відомості вказують, що на території Чернігівської області під час евакуації владою проводилося так звані «розвантаження» радянських тюрем, вбивство в’язнів. У подальших дослідженнях важливо з’ясувати всі обставини «чисток» під час евакуації у 1941 року та кількість жертв в’язнів із чернігівських тюрем.

Зацікавлений читач може самостійно ознайомитися з цими та іншими документами НКВС у книзі Івана Біласа «Репресивно-каральна система в Україні (1917–1953): суспільно-політичний та історико-правовий аналіз [Кн. 2] / Білас І. – К.: «Либідь» – «Військо України», 1994. – 686 с.».

Сергій Бутко
Український інститут національної пам’яті

Источник: format.cn.ua