Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття в Україні налічувалося багато садиб, які належали відомим особистостям, були такими собі культурними гніздами, тобто осередками, де збиралися прогресивні люди того часу. Звісно, до наших днів вціліли не всі з садиб, але на сьогодні їх іще, на щастя, залишається достатня кількість.
І дуже часто містечкові садиби викликають інтерес не лише в архітектурному сенсі, а насамперед як центри життя й діяльності тогочасної інтелігенції.
«У межах проєкту взято містечкові садиби, які належали відомим особистостям Прилуцького району. Але не загальновідомі, як наприклад Качанівка чи Сокиринці, а саме містечкові садиби, які належали відомим особистостям. До прикладу, в Прилуках це буде садиба Володимира Тарновського, брата колекціонера старовини Василя Тарновського. Садиба Володимира Шкуратова, статського радника, представника козацько-старшинського роду. Взагалі власники садиб у переважній більшості були представниками козацького роду.
Буде представлена садиба Івана Михайловича Скоропадського в Прилуках, рід якого дав України двох гетьманів. Поза межами Прилук у нас є населений пункт Дідівці з садибою Костомарова, а це взагалі перлина. Також у нас буде садиба Рахманових-Волконських у Білорічиці, яка є зразком неймовірного мистецтва. Також маємо садибу Ревуцького в Іржавці. Дякувати Богу вона збереглася, і зараз там меморіальний музей Левка і Дмитра Ревуцьких. Також є садиба Раковичів у Радьківці, але там зберігся лише храм, який ми, знову ж таки, взяли в обробіток. Село Богданівка – садиба Олександровичів, але вона в занедбаному стані», – в коментарі ЧЕЛАЙН зазначила Тетяна Зоць, директорка Прилуцького краєзнавчого музею ім. В.І. Маслова.
.
