Село Дігтярівка розташоване південніше Новгорода-Сіверського (дорогою на південний схід 15 км) на схилах долини Десни. Як і багато тутешніх сіл, заснували його переселенці із Наддніпрянщини у 17 столітті (першу згадку датують 1673 роком).
Назва говорить про заняття місцевих мешканців – вони виробляли дьоготь. Ймовірно, у ті часи це було містечко, адже тут був цегляний завод, а неподалік розташовувалися копальні вапна, і належали вони гетьману Івану Мазепі.
На початку 18 століття Іван Мазепа збудував у Дігтярівці велику церкву. Із власної цегли та власного вапна, на думку більшості дослідників, за проектом західного архітектора, гетьман звів великий храм у стилі українського бароко. Його освятили на честь Покрови Божої Матері у 1708 році.
У вересні 1708 року шведські війська Карла ХІІ увійшли на територію України. 30 жовтня у Покровській церкві Дігтярівки відбулася історична зустріч між гетьманом України та королем Швеції – під її куполом було підписано україно-шведську військово-політичну угоду. Карл ХІІ тоді подарував церкві чавунні плити для підлоги, із гравіюванням «К ХІІ».
Тривалий час ніхто не згадував про історію храму. Його не зруйнували в часи Російської імперії – навіть Петро І пошкодував руйнувати Покровську церкву. У часи найбільшого тиску на релігію у 30-ті роки минулого століття храм вистояв, але у 1961 році руки совєтських варварів дотяглися до мазепинської церкви – голова місцевого колгоспу наказав бульдозерами розвалити святиню. Звалили бані, зруйнували частину стін, але повністю знести церкву не вдалося.
У 2009 році у Дігтярівці було створено православну громаду Київського патріархату. Люди почали шукати кошти на реставрацію храму. І знайшли – допомогу надали українці із діаспори із США та Канади, із благодійного фонду імені Андрія Первозданного. Відбудовою взявся керувати київський архітектор Сергій Юрченко.
Церква має дуже складну будову, тому відновлювати її непросто. У стінах та підлозі отвори та ходи, крізь яке мало йти тепле пічне повітря, нагріваючи храм. На думку архітектора храм не могли звести місцеві будівельники.
Можливо, ми б вже мали відбудовану старовинну святиню, але у Дігтярівці з’явилися представники московської патріархії, які теж почали претендувати на храм. А було це в часи януковича… Діаспора, побоюючись за майбутнє храму, перестала давати кошти – відбудова і реставрація припинилися, тому маємо відновленим лише один приділ храму. Коли продовжаться роботи – поки не зрозуміло, але вже можна казати, що мазепинська церква не зникла у безвісти.
Поряд із церквою стоїть занедбана будівля парафіяльної школи, яку збудували у 1910 році. Є в селі й старий клуб, на вигляд початку 20 століття. На пагорбі, де гарний оглядовий майданчик, із краєвидом долини Десни. Тут стоїть пам’ятний знак зустрічі Мазепи та Карла.
Джерело: Україна Інкогніта
