Проєкт пересувного поштового відділення, який був реалізований у 2018–2019 роках в Чернігівській області як у пілотному регіоні, викликав значний резонанс. На цю тему висловлювалися політики, листоноші, клієнти Укрпошти… Але непомітними пройшли деякі інші важливі аспекти роботи підприємства. Про них, а також про перебіг реформи (куди ж без цього) ми поспілкувалися з директором Чернігівської філії Укрпошти Оленою Дорошенко. У січні 2017-го вона прийшла керувати поштою після багатьох років роботи в банківській сфері.
Що буде з Головпоштамтом?
– Фасад будівлі Головпоштамту останнім часом активно наповнюється новими вивісками. Це оптимізація приміщень?
– Це більш гнучка робота з інфраструктурою. Перш за все в питаннях здачі приміщень в оренду. Ми почали активно розвивати цей напрямок з 2018 року, коли з державного підприємства змінили форму власності на акціонерне товариство.
Тепер з 2020 року якраз починаємо перші продажі тих приміщень і будівель, які давно не використовуються і перебувають у занедбаному стані.
– Скільки їх буде і чи є у списку відділення за військовим шпиталем над Стрижнем?
– Щодо цієї будівлі – у точку. Усі попередники просто кинули це приміщення. Ми довго шукали тих, хто візьме його в оренду. І нарешті у 2019 році вдалося здати в оренду цей об’єкт. Слідкувати за ним тепер має орендар, який відповідає за його стан. Наскільки мені відомо, є проєкт поновлення цього приміщення.
Щодо загальної цифри, то мова поки йде про близько 10 приміщень і будівель, які ми не використовуємо і які знаходяться не в найкращому, м’яко кажучи, стані. Є там, наприклад, згорілий об’єкт на вулиці Гоголя. Але там прописано кілька людей і юридично важко поки це вирішити. Це був наполовину гуртожиток, і люди законно і незаконно там попрописувалися.
– Конкурентам із приватних служб доставки продаватимете?
– В оренду не здаємо. Це прописано в Положенні. А продаж відбувається через відкриті торги.
Список з переліком об’єктів ще має бути затверджений Міністерством інфраструктури, а продаж відбуватиметься через систему Prozorro. Найближчим часом ми плануємо зробити каталог приміщень для оренди і на продаж. Після – запросити на зустріч усіх тих, кому буде цікаво взяти участь у торгах.
Попередньо зустріч плануємо на березень. Вона пройде з інтригою – під умовною назвою «Що буде з Головпоштамтом?».
Політики незадоволені
– Оренда – це суттєва стаття доходів?
– Скажімо так, ми значно збільшили дохід від оренди. І за рахунок більшої кількості приміщень, і через те, що раніше Фонд державного майна отримував 70 % за оренду, а ми лише 30 %. А коли стали акціонерним товариством, отримуємо всі 100 % орендної плати.
Також ми відмовилися від практики пільгових оренд, коли приміщення Укрпошти здавали за 1 гривню на рік. Тій же партії Ляшка.
– Тій політичній силі, яка найбільше критикувала?
– Дуже багато Радикальна партія по районах сиділа в наших приміщеннях за гривню на рік. І дуже маніпулювали листоношами. Ті всі зміни, які відбулися, трішки похитнули їхнє становище… Не можна так використовувати пошту.
– Чому така увага політиків до пошти і як з цим боротися?
– Боротися просто – відмінити залежність Укрпошти від політиків. Як Ігор Смілянський прийшов на посаду генерального директора, він почав із викорінення внутрішньої корупції на рівні директорів. Ця система була зламана завдяки прозорим відкритим конкурсам.
А політика – це безкоштовні доставки. Кандидати використовували сили листонош, які розносили безкоштовно листівки, газети… Та ж оренда за гривню. Було завдання все це прибрати, і не всім це сподобалося.
– Ви цим, а не високими зарплатами керівництва Укрпошти і реформою пояснюєте критику на свою адресу і адресу колег?
– Укрпошта – легкий популістичний інструмент. Листоноша завжди буде чимось незадоволений. І в більшості ті люди, які завжди незадоволені, вони і працюють не дуже. Але знайти їх і використати це незадоволення дуже легко. Вони за 100 чи 200 гривень побіжать розносити додатково оці листівки, знаючи, що не мають на це права і підписували відповідні зобов’язання аж до звільнення. Це легкий матеріал, який можна взяти і зліпити «образили, не дають нормального заробітку, умов праці…».
– Але ж часто умови дійсно погані.
– Усі роки незалежності Укрпошта виживала за рахунок оптимізації витрат. Кошти або не виділялися, або виділялися і… зникали. Ось у Чернігові на ремонт одного відділення кілька років тому витратили 1,6 мільйона гривень. А ми в минулому році зробили ремонт у чотирьох міських відділеннях, витративши разом близько 100 тисяч.
Ми не закриваємо очі на умови праці. Для мене, як для людини з 25-річним банківським стажем, приміщення зі зручностями на вулиці – нонсенс. І ми це виправляємо. У 2019 році побороли Остер, Бобровицю. До речі, зробили ремонти з допомогою кандидата в депутати, але люди не проголосували за це. Бо готівка в кишеню чомусь важливіша, ніж відремонтоване поштове приміщення. А інші робили дуже «правильні» заходи. Купив ковбаси, з’їв і забув. Цим легко маніпулювати.
«Відділення ми не закривали»
– Найбільш гостре питання: скільки відділень закрили в селах Чернігівщини, реалізуючи реформу, і на якому етапі судові розгляди щодо оскарження такої оптимізації?
– Заплановано розгляд касації в суді, але там юридично неможливо зупинити процес. А щодо закриття – то відділення не були закриті. Це неправильна подача інформації.
– Поясніть.
– Жодного закриття стаціонарних відділень не було. Кожне приміщення, де пошта працювала, працює і зараз. Змінився лише формат обслуговування в населених пунктах, де проживає до 2000 мешканців. Таких відділень більше 400, і вони не закрилися, а працюють у селах в іншому форматі. Так, туди їдуть мобільні бригади, але в 70 % з них залишилися працювати листоноші, які проживають у цьому селі.
– Навіщо тоді відчинені, якщо машина приїздить раз, два чи тричі на тиждень?
– Там листоноша працює.
– І що він чи вона робить решту днів, коли не приїздить машина?
– Приймає платежі, доставляє пенсії, газети. Працює за графіком роботи приміщення.
– І раніше ж так було? Що тоді змінила реформа?
– Раніше у відділенні був начальник, який працював на 0,2 чи 0,3 ставки. Таких було дуже багато. Бо розрахунок штату йде від навантаження – кількості мешканців і послуг.
Стандартне відділення раніше – це начальник плюс листоноші. Скільки листонош – залежало від населення. Не лише цього населеного пункту, але й сусідніх малих хуторів, де пошта закрилася, наприклад, років 10 тому. І листоноші охоплювали своє село і сусідні – ходили чи їхали велосипедом на 5 чи 10 кілометрів.
Машина приїжджала за тим же графіком, що й зараз, він не змінився і єдиний по Україні. Якщо норма – тричі на тиждень, то поштова машина їхала і їде тричі. Приїхала – а там начальник і листоноші. А тепер начальник цього пересувного відділення є одночасно начальником з обслуговування цього села і кількох інших. З точки зору доставки в населений пункт – чи там працює стаціонарне відділення, чи пересувне – нічого не змінилося. Якщо село більш-менш велике, там є листоноша, який працює і робить доставку.
– Тобто лише начальників стало менше?
– У першу чергу так. І листонош теж. Наприклад, у селі було три поштарі по 0,4 ставки, а ми залишили одного і перевели на повну ставку. І йому допомагає бригада пересувного відділення. Машина, наприклад, до будинку доставляє посилку, якщо вона габаритна.
Більше того, якщо машина їде через населений пункт, до якого сьогодні доставки нема, але він на маршруті до іншого, – завозять і залишають квитанції, пресу, щоб швидше можна було доставити.
– А звідки тоді скарги на те, що машина приїздить раз на тиждень і для сплати за комунальні послуги потрібно вистояти годинну чергу?
– Це ті маленькі населені пункти, де нема листоноші, який би там жив і працював. Але в більшості випадків це ті села, де листонош і раніше не було. І туди приходили з сусідніх сіл. Єдине, що врізали, – періодичність доставки для таких сіл. До 2018 року це було двічі на тиждень, а тепер там, де живе менше 500 мешканців, – раз на тиждень.
«На роботі встигаєш і корову подоїти, і борщ зварити»
– Коли в селі закривається магазин чи аптека – реакція менш бурхлива, ніж з поштовим відділенням. Те, що ви вважаєтеся «соціальною установою», заважає в роботі?
– Ця соціальна значущість сприймається як звичайна річ, але при цьому не оплачується. Уся соціальність (соціальні працівники, медицина тощо) оплачується з державного бюджету за рахунок платників податків, але нонсенс у тому, що Укрпошта ніколи не отримувала і не отримує коштів із бюджету. І коли лунають популістичні закиди, що «вони витрачають кошти платників податків», – це повна маячня. Нема субвенцій, дотацій, нема фінансування з бюджету.
– Але ж щорічні збитки якось покривалися?
– Ні. Просто фіксувалися. А зараз Укрпошта повністю заробляє на себе сама. Ніхто не задумується про те, що не на поверхні. В Укрпошті завжди працювало дуже багато людей на 0,3 чи 0,4 ставки. І коли мінімальна зарплата різко почала рости (з 1600 до 3200, а потім 3600, 4200 і нині 4700), це дуже стало відчутно. Справа в тому, що єдиний соціальний внесок платиться з повної ставки.
Нам важко знайти на ті умови, що пропонуємо, працівників, які би з повною відповідальністю ставилися до обов’язків. І непоодинокі випадки, коли людина має вдома корову, город, 500 гривень у кишеню за доставку від політиків, гроші за оренду паю… А трудова книжка лежить на пошті – і пошта сплачує ЄСВ за людину на тому ж рівні, що й за працівника, який має повний робочий день. Людину це влаштовує, адже вона встигає вдома зварити борщ, попоратися, але…
Оцього тягаря, коли робота не виконується, а ми маємо платити, поступово позбулися, об’єднавши доставні дільниці. Замість двох по 0,3 ставки поставили одну на 0,7. І тепер у нас по Чернігівській дирекції середня цифра – 0,9 ставки. По інших областях менші цифри.
Листоноші й алкоголь
– Давайте повернемося до Чернігова. Тут теж протягом останнього часу було скорочення дільниць…
– З 2018 року клієнтів відділення №10 на Подусівці, яке потребувало ремонту і там нам підняли орендну плату, обслуговує відділення №21, що знаходиться в межах одного кілометра. По відділенню №27 біля ринку «Нива» подібна ситуація: у 300 метрах працює наше власне велике приміщення в гарному стані. Відділення №8 на Лісковиці об’єднали з 14-м.
При цьому відкрили нове сучасне відділення на Масанах і ще чотири відремонтували. Тобто отримали п’ять відділень.
– Оренда комунальної власності за гривню від міста не практикується?
– Вдячні, що нас розглядають на пільгових умовах, але все ж такої можливості наразі немає. У деяких містах є така практика, але нам не надають.
– Плани на закриття ще є?
– Зараз склалася оптимальна мережа. І по Чернігову, і по області. Хотілося би змінити деякі місця розташування, але це все питання грошей.
– Оптимізація відділень і ставок – це добре, але люди скаржаться (особливо по 14-му відділенню на вулиці Толстого) на пізню доставку, яку пояснюють нестачею людей.
– Кадровий дефіцит дійсно суттєвий – у нас постійно є вакансії. Наприклад, з тих 15 листонош, які працювали на Головпоштамті, коли я очолила дирекцію, лишилося тільки троє.
– Чому?
– Тому що.. І крадіжки, і «вживання» протягом робочого дня… Ми провели кампанію з боротьби проти крадіжок і за моральний образ. Я вважаю, краще, щоб людина не працювала, і ми будемо шукати їй заміну. Але з першого разу не завжди вдається. Два тижні працює, а потім «ой, ні – важко».
– Скільки на сьогодні вакансій листонош?
– Шість відкритих і ще три-чотири людини потрібно поміняти. Ми це розуміємо і постійно шукаємо.
– Якою зарплатнею можете заманити?
– Чернігів працює на ставку – 4723 гривні. Минулого року листоноші отримували ще премію, яка залежала від виконання плану всім відділенням. Тепер ми перейшли на особисті заохочення – 30 % премії від посадового окладу за вчасно доставлені листи, посилки, вручені пенсії. Раніше премії були лише за торгівлю і передплату.
– Чому змінили підхід?
– Бо по факту навіть якщо людина погано працювала, але була в потужній команді з хорошим начальником, операторами, то все одно отримувала премію. Іноді люди отримували 1500 гривень премії ні за що. А на питання «Що ви зробили, щоб заслужити ці гроші?» відповідали: «Дак а що ж! Всім платять – і мені повинні». Люди не зважають на те, що потрібно докласти зусиль, щоб щось отримати. Більшість каже, що всім мають платити порівну. І ніхто в себе не питає, а що зробили, щоб виконати план, утримати тиражі передплатні…
– Але ж наклади падають і з об’єктивних причин.
– Коли мені кажуть: у селах люди не хочуть передплачувати, умирають, пенсія мала – я показую цифри Чернігова, де листоноші перевиконали плани. Мешканці Чернігова хочуть мати газету і отримувати інформацію не з телефонів – а в селах ні? Це дуже залежить від начальника відділення і працівників.
«9 гривень за квитанцію – це дорого, але дешевше, ніж в інших»
– Інші дві типові скарги – черги та хаос у посилках, коли їх шукають по п’ять хвилин по всьому відділенні. У конкурентів же раз-два – і готово.
– Щоб уникнути черг (особливо це актуально в «платіжні дні», коли люди приходять сплачувати за комунальні послуги), ми запровадили «Щасливі години» – пільговий тариф до 13:00 по 4,5 гривні за платіжку. Це знижка, яка має стимулювати людей платити в першій половині дня, щоб люди, які після роботи приходять забрати посилку, могли це зробити без черг.
Друга проблема – це повністю людський фактор. Посилки мають стояти за номерами.
– 9 гривень за квитанцію у непільговий час – це нормально?
– Це дешевше, ніж у банків і конкурентів, де 15 гривень.
– У вас є таємний покупець, який слідкує за згаданим людським фактором?
– Так. Починаючи з 2018 року. І його висновки навіть приводили в окремих випадках до депреміювання, коли розмір премії зменшувався на 20 %. Важливо, щоб кожен листоноша розумів відповідальність за якість роботи і результат команди.
– За умови необмежених можливостей і відсутності спротиву, що бажано було б зробити для ідеального функціонування Укрпошти?
– Наша проблема – якість персоналу, який ми будемо мотивувати. Завдяки змінам у компанії, збільшенню обсягу бізнесу, новому тарифу на доставку пенсій компанія зможе збільшити дохід. Відповідно може з’явитися можливість змінити оклади та покращити умови праці. Щоб не було меблів 1975 року, стільчиків, у яких ніжки тримаються на скотчі, лампочок, від яких сліпнуть працівники у відділеннях…
Якість не виросте, поки не будемо мотивувати достойною зарплатою і преміями. Ситуація з 2017 року значно покращила ся, але цього недостатньо. Шукаємо ресурси. Уже є гарні зміни на тариф з доставки пенсій. Цифри не змінювалися з 2004 року. Це дає можливість збільшувати премії.
– По пенсіях. З одного боку, це заробіток, але з іншого – це більше навантаження на листонош, через нестачу яких страждають інші напрямки, наприклад доставка преси…
– А як інакше? Перейти всім на картки? Банки не готові до того навантаження. Так, по Чернігову це не критично, але банки пішли з сіл. Навіть Ощадбанк запланував закриття відділень у селах, де 3500 чи 4000 населення. Навіть там нерентабельні.
Другий фактор у тому, що людині похилого віку, від 65 і вище, яка не отримувала ніколи зарплату на картку, складно розібратися з усім цим.
– Банкам у селах нерентабельно, а пошті…
– Для нас сільські відділення теж нерентабельні. Населення скорочується, кількість послуг зменшується. Кожен рік перераховується навантаження, зменшується ставка: 0,8, потім 0,7…
А ще є стаціонарні відділення, де начальник і вся команда пенсійного віку. Ці люди можуть завтра не вийти на роботу, бо коли людина на пенсії, їй навіть два тижні відпрацьовувати не потрібно згідно із законодавством. І ми просто будемо змушені закрити відділення, бо нікому буде працювати.
– У Чернігові довгий час не було філателістичного магазину. Тепер з’явилося відділення філателії на Головпоштамті. Що це за ініціатива?
– У нас був куточок у магазині «Кругозор», але це на ринку, «сховане» приміщення. Ми закрили, упорядкували і використовуємо ті площі, щоб звільнити більше місця на першому поверсі Головпоштамту під оренду.
Натомість в операційній залі у нас було вільне місце, а в генеральної дирекції взяли меблі й облаштували. І можу сказати – люди активно цікавляться. Тому ми збережемо навіть з огляду на те, що «щось же там буде з Головпоштамтом».
щотижневик "Семь дней"
Источник: 0462.ua