За інформацією: Суспільне Чернігів.
Павло Паштет Белянський та його книжка «Бабуся вмирати не любила». Getty Images
Павло Белянський — письменник, сценарист, військовий із позивним "Паштет", автор низки бестселерів, одним із яких стала книга "Бабуся вмирати не любила".
Така книжкова рекомендація від докторки педагогічних наук, професорки кафедри української мови та літератури НУЧК імені Т.Г. Шевченка Ольги Лілік.
"Це – збірка оповідань з історії одної родини, яка походить із невеличкого шахтарського селища на Луганщині, неподалік Алчевська. Написані ці двадцять два оповідання не в хронологічному порядку, з порушенням лінійності викладу. Проте їхні сюжети переплітаються між собою, утворюючи єдине художнє ціле й формуючи в читача уявлення про життя трьох поколінь однієї сільської родини в умовах соціально-політичних та економічних реалій XX століття".
Ольга Лілік. Facebook-сторінка Ольга Лілік
Основну увагу, розповідає Лілік, автор приділив представникам старшого покоління – діду Петру та бабі Ані.
"На їхню долю випало чимало суспільних катаклізмів, як-от більшовицький переворот, Друга світова війна, а також життя в умовах радянського ладу (стаханівський рух, закриття шахт). Усе своє життя вони змушені приховувати страшні таємниці й берегти спогади про події, свідками яких вони стали. Водночас Павло Белянський в окремих оповіданнях подає й родинні бувальщини анекдотичного характеру, які стали сімейними переказами й демонструють парадоксальність людського буття".
Друге покоління зображеної в збірці родини – це покоління дітей, яке сформувалося в умовах відносно спокійного, наперед визначеного життя в умовах радянської дійсності.
"Фактично, Катя, Павло й Таня – це люди, які є, з одного боку, жертвами обставин, а з іншого, бунтівниками проти дійсності, у якій вони існують. Вони відчувають самотність і абсурдність світу, адже не виправдали очікувань батьків, не реалізували власних мрій і планів, мають психологічні травми".
У представників покоління онуків (Гришки, Ніни, Олександри, Міши й Маши) теж доля склалася по-різному: хтось став маргіналом, а хтось лише в сорок років знайшов своє покликання й став щасливим.
"Героїв книги Павла Белянського «Бабуся вмирати не любила» є продуктом певної суспільно-історичної доби. Відповідно, читач може простежити, як поступово формувалася колективна свідомість населення описаного в книзі регіону, які були передумови російсько-української війни в особистісному вимірі".
Ця збірка оповідань, каже Лілік, припаде до вподоби читачам, які прагнуть знати більше про події нашої минувшини через призму життєвої долі звичайної людини. Бо в героях та їхніх історіях легко можна впізнати представників своєї родини.
Читати ще
Читати ще
Що почитати? Віктор Домонтович «Аліна і Костомаров»
