Андрій Лось пробув у полоні пів року в умовах, які складно уявити, а ще важче пережити. За цей час його рідні не мали жодної звістки. Сьогодні Андрій удома.
Про це повідомляє Сосницька громада.
З 6 травня ще 205 українських захисників удома. Обмін пройшов на кордоні з Білоруссю, у пункті пропуску «Нові Яриловичі».
Поряд з Андрієм Лосем стояли дві жінки, міцно тримаючи його під руки.
«Не відпустимо, доки батьки не побачать», – каже Надія Скрипко, тітка, рідна сестра матері. – «З дому їдуть. Це 80 кілометрів».
«От-от, на під’їзді вже, – радіє Людмила Кисловець, хрещена.
За мить очі Андрія сяють. Він бачить матір Ірину та сестру Софію. Підбігають, обнімаються, довго плачуть. Від радості.
«Летіли сюди так, що поліція зупинила», – втирає сльози Ірина Лось. – «Трохи перевищили швидкість. Пояснили поліціянтам, що причина поважна. Їдемо до сина на обмін. Відпустили без штрафу. Зараз батько буде, машину паркує».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 сіл на Чернігівщині постраждали під час нічної ворожої атаки
Через хвилину до сина підбігає батько Олег. Намагається по-чоловічому триматися, але сльози котяться і по його щоках. Щосили притискає Андрія до себе. Вітається з сином за руку. Цілує в носа.
«Андрій за спеціальністю кухар. У Чернігові закінчив коледж», – розповіла мати. – «За кілька місяців до укладання контракту натякав періодично, що піде служити. Але я не сприймала серйозно. Аж раптом подзвонив і сказав, що пройшов медичну комісію та йде на війну. Останнє місце служби – 123-тя окрема бригада територіальної оборони.
26 жовтня 2024 року подзвонив і сказав: «Іду на завдання, не хвилюйся. Чекай. Через 10 днів передзвоню». І ці 10 днів розтяглися на довгі пів року полону. Зник на Донеччині, під Вугледаром, у районі села Богоявленка.
Зверталися у військкомат, Координаційний штаб. З 5 листопада Андрій вважався безвісти зниклим. Через місяць, 4 грудня, російська сторона підтвердила, що син у них. 15 листопада в інтернеті з’явилося відео з ним у полоні. Видихнули трохи – син живий. Стали боротися за його повернення.»
У полоні Андрій схуд кілограмів на 15. Вибито багато зубів.
«Доки чекали батьків, племінник розповів, що в полоні змушували працювати. Навіть платили гроші. За них купував собі цигарки та їжу», – розповіла Надія Скрипко. – «Запитала про побиття. Промовчав.»
–
