Через різноманітні життєві обставини інформація про те, де саме поховані родичі або знайомі, із часом губиться. Хтось тривалий час перебував за кордоном, хтось не спілкувався із родичами, а деякі навіть і не знали їх за життя. На різких поворотах або з плином часу ми губимо людей. Саме тому не дивно, що, коли зв’язок із людиною обривається і ми вже постфактум дізнаємося про її смерть, у нас виникає бажання відвідати хоча б її могилу. Те саме стосується і наших далеких родичів, наприклад прадідусів або прабабусь, які, можливо, померли задовго до нашого народження.
Що робити у випадках, коли ми не знаємо, де саме знаходиться могила? Як відшукати поховання на великих міських цвинтарях, обійти які навіть по периметру надзвичайно складно? Не говорячи вже про те, щоб шукати поховання навмання.
На Яцево все просто
Міське кладовище «Яцево» відкрилося 1974 року. З того часу на його землі вічний спочинок знайшли майже 100 тисяч людей. Його площа збільшується постійно, нові сектори з’являються поряд зі старими, і звичайним людям, навіть якщо вони знають точну дату поховання, відшукати могилу самотужки майже неможливо.
Однак у такому випадку на допомогу прийде адміністрація кладовища. Справа в тому, що нині це єдиний міський цвинтар, на якому ведеться детальний облік похованих. Тут нам пояснили: для того аби з’ясувати, де саме похована людина, достатньо підійти до адмінбудівлі, що неподалік центрального входу, та вказати прізвище й ім’я померлого, а також рік і місяць смерті. Якщо ж ви не знаєте точного місяця або навіть року поховання, то справа буде набагато складнішою. Без цих даних вам особливо не допоможуть. Однак можуть підказати сектори, на яких ховали людей у той чи інший період. Це, звичайно ж, звузить місце для пошуку, але чи зможете ви зрештою відшукати поховання – питання риторичне. А електронної бази пошуку, яка би допомогла знайти місце поховання за прізвищем – немає.
Архів не допоможе
Для того аби з’ясувати точний час поховання, доведеться звертатися за допомогою до РАЦС. Однак там вам таку інформацію нададуть, по-перше, лише якщо ви близький родич того, чию могилу шукаєте, і по-друге, не того самого дня. Тобто доведеться почекати.
Яцево – хоча й найбільший, але далеко не єдиний діючий цвинтар, а якщо людина, поховання якої ви шукаєте, померла достатньо давно, то воно може бути й на тих кладовищах, які нині «не працюють».
Чи може в таких випадках стати у пригоді обласний архів? В установі нам повідомили: інформацію про місця поховань, які здійснювалися на міських цвинтарях, підприємства, що опікувалися цим питанням, до них ніколи не передавали. Чи можна взагалі десь відшукати таку інформацію, вони також не знають, але сумніваються, що хтось взагалі займався її збереженням.
Крім Яцево, нині чернігівців ховають ще на чотирьох цвинтарях. А саме – у мікрорайоні Коти; на вулиці Заміській у районі ТЕЦ; у мікрорайоні Півці, на вулиці Чернігівській; на Олександрівці. Однак вони не надто великі, тож якщо ви знаєте, що хтось із ваших родичів чи знайомих похований саме там, то в теорії могилу можна знайти самостійно, орієнтуючись за датами поховань.
Чим давніше тим складніше
Окрім діючих цвинтарів у Чернігові збереглося щонайменше п’ять тих, де вже не ховають нікого – на вулицях Кочерги, Шевченка, Любецькій, Старобілоуській та в урочищі Ялівщина. З ними ситуація ще гірша, адже жодних письмових документів, які б деталізували поховання тих часів немає. У пригоді можуть стати так звані метричні книги (але це за умов, якщо той, чию могилу ви шукаєте, помер ще до 1917 року). Їх як раз таки можна пошукати в архіві, але там конкретизований лише цвинтар, а не детальне місце поховання.
Нині у Чернігові є лише один великий цвинтар, де можна знайти подібні поховання, – Петропавлівський. На ньому почали ховати людей ще 1812 року. Одне з найдавніших поховань, яке збереглося в Чернігові, – саме на Петропавлівському цвинтарі. Воно датується березнем 1818 року і належить видатному живописцю Василю Рудницькому.
Однак, з могил до нашого часу дійшла лише невелика частка. Більшість дореволюційних поховань зруйнували протягом першої половини минулого століття. При цьому почасти це робилося свідомо і з подачі тодішньої міської влади. Так, мало хто знає, але частину старих обелісків, установлених над братською могилою в центрі міста, а також похованнями партизанських ватажків Попудренка та Капранова, посадовці «позичили» з поховань інших на Петропавлівському кладовищі. При цьому така практика була явищем не дуже частим, але систематичним.
Теоретично, якщо ваш родич був видатною або просто відомою людиною, то про місце його поховання можна було б довідатися навіть у мережі Інтернет. Так, в електронній енциклопедії, або так званій Вікіпедії, є сторінки, присвячені Петропавлівському та Єврейському кладовищам. На першій, зокрема, міститься досить детальний опис поховань відомих чернігівців.
Загалом же на старих цвинтарях людей ховали дуже несистематично. Так, хоча те ж Петропавлівське кладовище було закрите 1968 року, але фактично на родинних ділянках людей там ховали навіть 10 років тому.
Єврейське кладовище було закрите того ж року, однак фактично на ньому ховали й у 70-х роках. Якщо хтось із ваших родичів був євреєм, то його могилу можна пошукати там. Однак варто пам’ятати, що в ХХ столітті більшість євреїв ховали на «загальних» цвинтарях. У будь-якому разі теоретично вам можуть допомогти в єврейському культурному товаристві, яке офіційно опікується цим кладовищем.
Те саме стосується і представників інших християнських конфесій. Так, римо-католиків або лютеран також ховали на Петропавлівському цвинтарі на окремих секторах. Щоправда, нині їхні межі давно затерлися і переплуталися з більш пізніми похованнями. Однак збереженими частинами ділянок опікуються представники місцевої католицької громади.
До 1917 року на Петропавлівському цвинтарі ховали й мусульман, однак їхній сектор до нашого часу не зберігся зовсім.
У 60–70-х роках містян досить активно ховали в Ялівщині. Тамтешні сектори з’являлися відповідно до загального плану, і знаючи приблизний час смерті людини, її поховання можна відшукати. Щоправда, для цього доведеться добряче походити, але іншого шляху немає.
***
На жаль, більшість маленьких цвинтарів, особливо тих, що існували біля чернігівських храмів ще 100 років тому, не збереглася. Нині значна більшість із них лежить під міськими дорогами та парковими зонами, вони закатані в асфальт або вкриті бруківкою. На деяких цвинтарях стоять підприємства і навіть великі житлові масиви. При цьому така забудова велася навіть за кілька десятиліть після того, як там когось ховали востаннє.
Однак якщо ви шукаєте когось, хто помер уже після 60-х, то шанс знайти його могилу досить великий. Для цього треба дізнатися якомога більше інформації, наприклад рік або місяць смерті та, звичайно ж, ім’я і прізвище.
Еженедельник "Семь Дней"
