По – перше всім відомі Антонієві печери — цей комплекс на момент заснування (2-га пол. ХІ ст.) називався Богородичним монастирем, закладений за прикладом скельних православних монастирів і спочатку складався з підземних споруд (келії, некрополі, кістниці-кімітірії, підземні храми) та наземних (трапезна, келії, комора, церкви). Той комплекс, який ми бачимо зараз, — результат плину століть (щось само руйнувалось з часом, щось руйнували спеціально), а також неодноразових перебудов, добудов, реконструкцій. Зараз печерний комплекс – складний лабіринт, що має довжину 350 метрів, складається з двох ярусів, які об’єднуються у церкві Феодосія Тотемського. Всі вони розташовані у двох рівнях, що є наслідком поєднання раніше самостійних підземних споруд. Печерний комплекс відкритий до відвідування.
Наступна – «печера схимника», датується ХІІ – ХІV ст., знаходиться за дзвіницею Іллінської церкви. Доступ до неї для відвідувачів допоки закритий.
Є недалеко від Антонієвих печер підземне приміщення під умовною назвою «печера Іова», також домонгольської доби, орієнтовно к. ХІ – поч. ХІІ ст. Чому має таку назву? На стіні знайшли напис «мя яко Іова». А взагалі дослідники вважають, що це була кістниця, яка складалась із декількох приміщень. І також в середину доступ закритий.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цікаві, романтичні і навіть фантастичні легенди про походження назв історичних міст та селищ Чернігівщини
Ще є окреме підземне приміщення на північному сході від Іллінського храму за розмірами схоже на окрему підземну церкву. Також датується давньоруською добою. І теж поки для відвідувачів недоступне.
Далі – «Новоантонієві печери» (періоду козацької доби, ХVІІ – поч. ХVІІІ ст.), які знаходяться у західній частині гори, так би мовити, «з тилу» Троїцького монастиря. Цей комплекс складався з декількох підземних храмів та галерей з поховальними нішами у мурах. Колись він поєднувався з Іллінською церквою та Антонієвими печерами критою галереєю. Цей комплекс мав довжину до 200 м, проте там відбувались неодноразові обвали і зараз вони складаються з трьох різних підземель з довжиною більшого у кількадесят метрів. Наразі для відвідувачів вони теж недоступні.
Також досліджена т.зв. «келія відлюдника», датується ХІ – поч. ХІІІ ст., знаходиться біля Новоантонієвих печер. Поки закрита до відвідування перш за все, з міркувань безпеки.
«Наймолодший» відомий печерний комплекс під назвою «Аліпієві печери» датується поч. ХХ ст. Розташований за Троїцьким монастирем. Цей комплекс складався з приміщень та келій, які були побудовані вздовж головної галереї у формі вісімки. У центрі знаходилась традиційна для православних українців тридільна церква, ймовірно побудована на зразок церкви Феодосія Тотемського в Антонієвих печерах. Усі приміщення були зв’язані між собою. Найцікавішим вважалася ризниця, стіни якої прикрашали різьблення по суглинку і орнаментально-рослинним розписом. За переказами ігумен Аліпій підготував собі це приміщення як усипальницю. Поруч були побудовані келії ченців для їх постійного проживання. Відомо також, що печери спочатку були прикрашені ще й рушниками та народними іконами, які приносили місцеві мешканці. Аліпієві печери більше нагадували не обитель ченців-аскетів, а традиційну сільську українську церкву. Звичайно з урахуванням тогочасних політичних обставин – вихолощення всього українського, — такого допустити не могли і цей монастир потрапив під заборону, руйнувався, з часом з’явились провалля. Вхід до печер був засипаний. Нині стан цього печерного комплексу визнано аварійним. Звісно, доступ до нього відвідувачів неможливий.
–
Джерело: Чернігівщина туристична, за матеріалами landmarks.in.ua, risu.ua
