Російські війська продовжують обстріл прикордонних населених пунктів Чернігівської області. 17 приходів із міномета до Новгород-Сіверського району – перша доба нового року. За два дні до цього від ворожого обстрілу в Семенівській громаді загинула жінка. А в передноворіччя до одного з військових містечок прилетіла ракета.
Про це написав голова ОВА В’ячеслав Чаус у своєму блозі на «Українській правді».
«Так, Чернігівщина звільнилася від російських військ ще в перші дні квітня, але не перестає рахувати гучні «привіти» мало не щодоби від 24 лютого. Під постійними мінометними обстрілами перебувають села Новгород-Сіверського, Корюківського та Чернігівського районів.
Війна не має вихідних чи свят. І все ж, ситуацію на Чернігівщині зараз не можна порівнювати з лютим-березнем минулого року. Тоді агресор сподівався, що наша область стане найкоротшим і найлегшим шляхом до столиці. Однак, зламавши зуби, в агонії нищив усе. Свій відступ росіяни назвали «жестом доброї волі». Хоч усі знають, який насправді жест показали їм наші Збройні Сили», – пише він.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Супутник показав, яку техніку Білорусь стягнула до чернігівського кордону (Фото)
За словами Чауса, окупанти під час спроби взяти Чернігівщину розраховували на близьке сусідство. Вони думали, що їх зустрічатимуть квітами. Однак сталося зовсім навпаки.
«Терор виявився безсилим проти організованого спротиву, проти пам’яті: Розстріляне Відродження, Голодомор, депортація українців до Сибіру. Це не тільки рани, але й болючий досвід, який зробив нас сильнішими та мудрішими, надав нам щеплення проти московського вірусу. Так, ми щеплені. Ми – не родичі.
Інша «наживка», що не спрацювала, – міф про «другу армію світу». Він базується на наративі одноосібної перемоги росії в Другій світовій війні. «Побєдоносіє» без згадки про вісім мільйонів українців, які боролись із нацизмом; без американського ленд-лізу, Дюнкерку та Ель-Аламейну, без Сицилії та Нормандії, без французького руху спротиву. Знецінювати внесок інших народів – це так по-російськи», – пише голова ОВА.
Та славні нащадки сіверських партизанів усе ж таки нагадали рашистам, хто є хто: у березні горіли цистерни з пальним, трофеїлася військова техніка та документи.
–
