Разом із Новим роком до України прийшла справжня зима із завірюхами, морозом і кучугурами снігу. Між тим, візуальна зимова краса несе свої виклики. Тим паче в нинішній непростий час, коли в пріоритеті військові витрати і коли для розчищання доріг навіть в обласному центрі бракує техніки і працівників.
Тож як живуть села Чернігівщини у засніжених реаліях.
Сергій Павленко із села Дягова
Снігу дуже багато насипало… Але вже вранці дорога навіть до нашого віддаленого кутка була прочищена. Це вже втретє після нинішніх снігопадів. Дяка за це велика ФГ «Бутенко». Тракторець їхній тримає всі дороги в чудовому «проїзному» стані. До магазину є можливість добиратися як машиною, так і пішки. Але машину добряче вкрило снігом, то аби не займатися зніманням із неї чохла, йду 2 км до центру пішки… Автобус у село не ходить – мало клієнтів, невигідно. Але в бік села їде багато попутних машин у справах (торгівля, менеджери, фермери), то до траси (5 км від села) добратися попуткою не становить проблеми. Є в селі при магазині таксі: 50 грн до траси, 120 грн від дому.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще в одному містечку на Чернігівщині заливають льодовий майданчик
Юрій Дахно, житель села Москалі
Від Довжика до Москалів чистить «Лагрос». Учора ввечері й по селу прочистили, мабуть, хтось із ІМКи. Відкидаємо сніг лопатами й не лише на своєму подвір’ї. Контролюємо немічних. Вулиця, де мешкає моя мати, не чиститься майже ніколи вже десятки років. Ми прокидаємо лопатами стежку метрів 700 завдовжки від центральної вулиці, та це більше для задоволення.
Загалом сніжна зима радує. Пригадалися дитячі розваги: лижі, санчата, пренти, самокати… А шибеницю (фуркало), навіть попри обставини, зуб горить поставити й тепер.
Автобус від початку нового року заїжджає в село лише за наявності пасажирів або через домовленість у телефонному режимі. Хто ж схоче возити повітря, коли людей нема? Працює виїзна торгівля, бо магазин для півтора десятка дворів – нереальність.
Дрова є, вода є, в хатах тепло. Є що їсти, є що пити. Загалом усе було б добре, якби лише не проливалася кров і нелюдь рашистська нарешті дала нам спокій.
Юрій Андрійченко, староста Волосківського старостинського округу
Центральна траса прочищена. По селу завдяки аграріям теж почищено. До сільради і магазинів можна доїхати та дійти. Звісно, така зима радує, хоч трохи і завдає клопоту.
–
Ірина Осташко
Фото – Сергій Павленко та Юрій Дахно
