Майже чотири тисячі об’єктів на Чернігівщині знищила російська армія, переважно – це житло, яке знищено вщент.
Поки область очікує на модульні будинки – тимчасове житло для постраждалих, волонтери намагаються якось допомогти тим, хто буквально залишився без даху над головою, йдеться в ТСН.
Василь Примаченко через хвіртку заходить до свого дворища, на якому вже нічого немає. Його хата згоріла, чоловік навіть не пам’ятає дату, лише хронологію подій. Снаряд потрапив у хлів, але вибухова хвиля і вогонь зробили свою справу. «У мене взагалі нуль. Сарай, хата, баня – все під нуль», – каже чоловік.
Василь Примаченко тієї ночі вижив дивом. Саме вийшов із хати сходити до вітру. Так чоловік і залишився в нужнику на два місяці, поки його не підібрали волонтери. «Якось так лягав, тут ще дошки були, ноги клав, прокинусь і ноги не можу розігнуть, тоді розходився. В гуманітарці дали подушку, ковдру, то тепліше стало», – розповідає чоловік.
Район Чернігова – Бобровиця – околиця міста і російська армія не шкодувала цих людей. Захопити Чернігів їм так і не вдалося, тому вони нещадно обстрілювали місто по периметру. Всі околиці Чернігова – випалене поле, але нині місто потроху оживає.
Предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній уже вдруге, після деблокади, приїхав до Чернігова. Місцеві волонтери показують йому масштаби руйнувань. «Звичайно ми не можемо допомогти всім, але ми хочемо допомогти тим, хто найбільше цього потребує. Коли я був попередній раз у Чернігові, то був запит від волонтерів, чи церква не долучиться закупивши певні матеріали для відновлення домівок», – розповідає митрополит.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівщина попрощалася ще з двома захисниками
Церковники привезли будівельні матеріали насамперед для перекриття дахів. У митрополичому фонді Православної церкви України кажуть, що допомогу з відбудови зруйнованого російськими військами житла в Чернігові отримають шістсот родин. Дахи та вікна насамперед. Це вбереже будинки від подальших руйнувань.
Під вагою пережитого за життя Парасковія Рудник уже і не розгинається, для неї це друга війна. «Місяць сиділа у погребі, плакала. Виходила, думала, що мене уб’ють, стріляли, ракети у дворі просто аж іскри. Не вбило, три бомби», – розказує вона про пережите.
У перші дні блокади Чернігова помер її син. Парасковія жаліється, від вибухової хвилі в її хаті вирвало дах, вибило вікна, а її саму знесло з печі. «Гола на двір, думаю, подивлюся свою хату, подивилася, а уже на хаті нема нічого», – пригадує жінка.
Через дощі стеля в будинку вже аж світиться, глина весь час відпадає. Заспокоїлася жінка від жаху, лише як до неї в двір зайшла бригада волонтерів. Вікна забили плівкою. Тепер добровольці повністю перекривають дах. «Ну ремонтують же боги, боги, боги наші, помічники, співчувають нам», – каже жінка.
Ці волонтери вже відремонтували чотириста об’єктів, поміж них два – військові. За тиждень у них іде 9 кубів шалівки, але для Чернігова це крапля в морі.
«Треба встигнути за ці 4 місяці хоч щось зробити, для того щоб взимку вони увійшли у нормальних будинках. У нас бригада з 200 людей і залишилося біля 30 людей, нам постійно не вистачає фахівців на дах, нам постійно не вистачає фахівців для вікон, і самого будматеріалу нам не вистачає», – каже голова правління благодійного фонду Олег Бібіков.
Для родин, житло яких не підлягає відновленню, впродовж місяця доставлять модульні будинки. До них підключать воду та електрику, стоятимуть по людських дворах. А ще будуть модульні містечка на чотири сотні душ кожне.
«Я не хотів би, щоб наші люди жили у тимчасовому житлі постійно, але це перший крок, щоб ми розселили приватний сектор, тому що приватний сектор, будинки фактично знищені, тут не можливо проживати. Ми це зробимо у модульних містечках, після того є програми, є розуміння по придбанню квартирного фонду постраждалим і по відновленню», – розповідає голова Чернігівської̈ обласної̈ державної̈ адміністрації̈ В’ячеслав Чаус.
Загалом на Чернігівщині геть винищено, або частково зруйновано три тисячі чотириста хат та квартир. Російська орда пройшлася фактично всією областю і свідомо нищила все на своєму шляху.
–
