На жаль, уже тривалий час живемо в умовах війни. Але повідомлення про загибель людей і теракти, які влаштовує ворог, ніколи не стануть нашою буденністю. Це невимовний біль і горе. А в Чернігові час від часу з’являються повідомлення про «замінування» різних об’єктів, зокрема шкіл.
Такі «замінування», безперечно, сіють паніку і тривогу серед дорослих. А що вже й казати про дітей? Тому надзвичайно актуальними залишаються запитання: «Як із цим справлятися? Як пояснити дітям, чого варто боятися, а чого – ні?».
Відповіді на них шукали разом із психологинею Катериною Мозговою.
«Насамперед поговоріть із дитиною про те, що вона відчувала під час евакуювання зі школи. Які це були емоції? Можливо, почуття? Скажіть, що розумієте її. Не знецінюйте переживання дитини, вислухайте.
Далі – ваша розмова залежить від віку дитини. Якщо це дошкільник – то йому буде важливо почути, що це таке тренування. Порівняйте з тим, як тренуються маленькі діти переходити дорогу на зелене світло, коли ходять на екскурсію.
Молодшому школяреві будуть цікаві подробиці, навіщо такі тренування. Ви можете пояснити, що заради безпеки це необхідно, щоб вони не панікували і точно знали, як поводитися в можливій критичній ситуації. Деякі діти сприймають це як завдання квесту, це непогано, бо дитяча психіка налаштована на ігрову діяльність, і дорослі це з успіхом можуть використовувати як пояснення.
Підлітки йта старшокласники, на перший погляд, не потребують нашої надмірної занепокоєності їхнім станом, однак обговорити цю ситуацію необхідно, бо ви є значимими дорослими і ваша думка для дитини важлива», – в коментарі для ЧЕline зазначила психолог.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Курйози та незабутні враження: чернігівські журналісти – про найцікавіші історії під час роботи
Вона також сказала, що з підлітками та старшокласниками можна говорити більш відверто, але насамперед варто розпитати, що вони самі думають із цього приводу.
«Головне, пам’ятайте: дитину лякають не факти чи розповіді, а невідомість. Коли вона має уявлення та інформацію про стан речей, доречні її віку, то легше впорається із занепокоєнням, тривогою та страхами. Також ви самі маєте транслювати спокій і рівновагу», – переконана Катерина Мозгова.
Треба також бути уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухатися до їхніх розмов, аналізувати їхні запитання. Адже діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, часом суперечливу, тому важливо уточнювати в дитини, звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і, якщо вона неточна або неправдива, виправити її.
Окрім того, варто контролювати дорослі розмови, особливо коли дитина може це чути. Треба, наскільки це можливо, ввечері замість перегляду новин із дітьми робити разом релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми або читати казки.
Вибивають дитину з колії і повітряні тривоги, особливо коли треба покидати зручне ліжечко та прямувати в укриття або ховатися в коридорі.
У цей час важливо «переключити» увагу дитини. Наприклад, давайте своїм дітям «доручення». Придумайте для дитини «зону відповідальності» і заздалегідь домовтеся про те, що під час тривоги саме вона, наприклад, відповідатиме за «евакуацію» хатнього улюбленця до сховища. Або стежитиме за м’якою іграшкою та піклуватиметься про неї. Також можна запропонувати дитині відповідати за поповнення запасів питної води та їжі або організацію дозвілля під час тривоги. Це допоможе дітям відчувати свою значущість і відволікатися від негативних думок.
Із дітьми також можна виконувати спеціальні вправи для зняття стресу. Наприклад, запропонуйте дитині сісти, зосередитись і разом із вами спробувати відволіктися від своїх внутрішніх переживань за допомогою техніки граудингу.
Суть її полягає в тому, щоб подивитися навколо себе, знайти та описати: 5 предметів, які можна побачити; 4 предмети, які можна почути; 3 предмети, які можна спробувати на дотик; 2 предмети, які можна понюхати, та 1 предмет, який можна спробувати на смак. Ця вправа допоможе знизити рівень стресу та відволіктися від внутрішніх переживань. Також обов’язково дайте дитині попити води та вмийте її. Навіть маленький ковток рідини допомагає заспокоїтися. Якщо є можливість, то напоїть дітей солодким теплим чаєм.
Спілкувалась Ірина Осташко
–
