Домашні тварини для багатьох чернігівців – ніби члени родини. Торік, у найтяжчий період багато хто брав їх із собою до укриттів і підвалів, вивозив із собою в більш безпечні місця або за кордон. Це приклади людського та відповідального ставлення до братів наших менших.
Між тим, є й інші приклади, коли люди, рятуючи свої життя, просто відпускали домашніх тварин на вулицю, що для непристосованих до бездомного життя чотирилапих у більшості випадків означає смерть.
На жаль, і до широкої війни було чимало прикладів, коли люди, награвшись домашнім улюбленцем, викидали його на «свої хліби». Щоб так не ставалося, треба пам’ятати, що тварина в домі – це величезна відповідальність господаря, а не данина моді. До того ж, улюбленець матиме свій характер, не завжди такий, як бажав господар, і потреби. Доведеться також планувати витрати на тварин, адже корми, послуги ветеринара та інших фахівців обходяться в неабияку копієчку.
Окрім того, для будь якої тварини – котика, собачки, хом’ячка чи пташки – треба створювати потрібні умови для життя.
Треба також добре подумати, чи потрібна вам удома екзотична тварина. Наприклад, єнот. Це миле створіння здатне перевернути людську домівку уверх дном і витріпати купу нервів своїм власникам. Якщо 100% згодні на таке, то заводьте.
Люди, які тримали єнотів, радять заводити цих тварин у приватному будинку, бо вони волелюбні, а також їм треба приділяти багато часу. Це як дитина трирічна, яка все відчиняє, все їй цікаво. Тільки це дитина, яка ніколи не дорослішає.
Чернігівський зоолог Олександр Федун радить дізнатися якомога більше інформації про тварину, яку плануєте завести, і все добре обдумати, перш ніж зважитися на тварину в домі.
«Я в дитинстві не любив хом’ячків через те, що вдень вони мляві, сплять і їх практично не видно. А вночі вони починають шебуршати чи бігати по колесу у клітці. Тож обираючи тварину, треба зважати, коли в неї пік активності – вдень чи вночі.
Не рекомендую тримати вдома їжака. Бо він нічна тварина з кігтями. І вночі сильно тупотить по підлозі, що для людей, які хочуть спати, суцільний жах», – у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначив Олександр Федун.
.
Та все ж найпоширенішими домашніми тваринами є собаки та коти. Але це аж ніяк не означає, що з цими тваринами буде легко.
«Насамперед варто замислитися, що з цією твариною, як із малою дитиною, доведеться няньчитися приблизно 12-18 років. Тобі з нею не просто поруч жити, а годувати, виховувати, дресирувати, лікувати, а також щодня – у спеку, дощ чи сніг – вести на прогулянку. Якщо готові без сумнівів виконувати всі ці пункти, тоді заводьте. Та якщо маєте хоча б один відсоток сумнівів, що не впораєтеся, тоді не треба брати тварину, аби вона не опинилася на вулиці.
Якщо діти просять собачку, а батьки сумніваються, то краще її не заводити. Бо велика ймовірність, що цікавість дитини швидко мине, весь догляд за чотирилапим ляже на плечі батьків, а в них робота, турботи і взагалі «ми ж для дитини заводили»… І зграї безпритульних знову поповняться.
У моїй сім’ї теж була така ситуація. У дитинстві дуже просили у батьків собачку. Плакали, хотіли, обіцяли доглядати. І цуценя нам принесли. Якийсь час нас від нього відірвати не можна було. Але настав час, коли вставати зранку дуже не хотілося. Тож гуляти з песиком ходила мама, хоча й не дуже хотіла це робити, більше нікому було. Тож дорослим треба передбачити і такий варіант.
Найважливіша порада і найбільше наше побажання: будьте відповідальними. І тоді всім нам – і людям, і тваринам – буде значно простіше жити», – зауважує Яна Тулупова, голова ГО «Крок до тварин».
Також варто не забувати, що за жорстоке і неналежне поводження з домашніми тваринами є відповідальність.
Ірина Осташко
–
