Адвокатура – невід’ємна частина розвиненої держави. Її покликання – стояти на стороні справедливості. Для багатьох чернігівських представників цієї професії вона стала справою життя. Так, голова Ради адвокатів Чернігівської області Галина Якуба обрала свій шлях, коли ще навчалася у школі.
Утім, повномасштабне вороже вторгнення на українську землю наробило безліч горя і перевернуло звичний стан справ із ніг на голову. Про це, про роботу в нових реаліях і настрій, із яким адвокати зустрічають професійне свято, що припадає на 19 грудня, – в розмові з Галиною Якубою.
Пані Галино, яким чином повномасштабне вороже вторгнення позначилося на адвокатській роботі?
Воєнний стан вніс свої корективи. Нині не всі адвокати Чернігівщини здійснюють свою професійну діяльність. Дуже багато адвокатів із 24 лютого несуть військову службу – оборонять і захищають Україну. Разом із тим військові події не стали перешкодою у виконанні адвокатами своїх професійних обов’язків. Навіть коли були активні бойові дії – впродовж лютого-березня, коли суди не працювали, – адвокати, які залишалися в Чернігові, співпрацювали з Центрами безоплатної вторинної правової допомоги та виконували свій професійний обов’язок, адже слідчі дії все одно проводилися, затримання підозрюваних у вчиненні злочинів відбувалося.
Звісно, деякі адвокати виїхали за кордон, так сталося, але навіть за межами своєї держави продовжують допомагати громадянам України: надають безоплатні консультації з різних питань. Тож вони не забули, що є адвокатами України та мають здійснювати свій професійний обов’язок.
Якою нині є ваша адвокатська родина?
За час повномасштабного вторгнення стало зрозуміло, що українська адвокатська родина – досить велика. Коли в Чернігівській області в лютому-березні та й квітні було дуже важко, керівники органів адвокатського самоврядування з інших регіонів пропонували свою підтримку. Наприклад, колеги з Волині казали, що готові розмістити, надати гуманітарну допомогу. Також у них налагоджені канали з представниками адвокатури Європи, які також можуть допомогти. Простягнули руку підтримку колеги з Рівного. Хмельниччина надавала гуманітарну допомогу, яку привозили до Чернігова для місцевих адвокатів. Колеги з Дніпра пропонували організувати для адвокатів заходи з підвищення кваліфікації. І це ще не всі приклади підтримки. Дуже вдячна колегам за це і людяність.
Нині всі підтримують нашу армію і військових. Адвокати не пасуть задніх у цій справі?
Багато адвокатів і я зокрема, допомагаємо. Це наш поклик, бо цього насправді хочемо. Як орган адвокатського самоврядування Рада адвокатів перераховувала суттєву суму на користь ЗСУ, й інші органи, які працюють в регіоні та кваліфікують себе як адвокатські також, зокрема, дисциплінарна комісія адвокатури. Але докладно про те, яку допомогу надаємо, не розповідатиму, бо колеги це роблять не заради публічності. Просто вважаємо, що це наш обов’язок підтримувати українську армію та військових задля наближення нашої Перемоги.
Нині адвокатська робота більш-менш увійшла у звичне русло?
Нині проблематично щось прогнозувати, бо під час повітряної тривоги судові засідання не відбуваються, як і при відключенні електроенергії. Багато й інших змін. Здебільшого судові засідання почали проводити в дистанційному режимі, бо не завжди можна доїхати чи дістатися до суду через подекуди відсутність сполучення.
Усе залежить від галузі, у якій працюють адвокати. За цивільними, господарськими і адміністративними справами більше відбуваються дистанційні провадження. А кримінальні – ні, і затримання підозрюваних без адвоката часто не відбувається.
А взагалі адвокати намагаються працювати в звичному режимі, інколи навіть із ризиком для себе під час повітряних тривог.
Робота, як і до широкої війни, забирає левову частку часу?
Звісно. Змінюються напрями роботи, бо є справи, яких раніше, до повномасштабного вторгнення, практично не було. І актуальність питань, безумовно, змінилася. Одна з нинішніх новацій – військові злочини. До того ж, і Верховна Рада почала ухвалювати законопроєкти, які регулюють міру покарань, що може бути призначена внаслідок актуальності. Я не практикую, але чую від колег, що багато питань у сімейних спорах, коли діти з матір’ю за кордоном, а у чоловіків виникають перепони для побачень із дітьми. Тож актуальне питання, як батько може брати участь у вихованні дітей, щоб, наприклад, маленька дитина не забула татуся.
Які найголовніші слова-побажання хотіли б адресувати колегам з нагоди професійного свята?
Насамперед, висловити вдячність, що в нас адвокатура – це міцна інституція, що проявляється у виконанні професійних обов’язків, активній діяльності та допомозі українським захисникам. Часом колеги ризикували, ставили в пріоритет не власні інтереси чи своїх родин, а інтереси професійні, виконання присяги адвоката.
А побажати, звісно, всім хочу терпіння і якомога швидшого наближення Перемоги. Щоб інститут адвокатури в нас функціонував у мирній незалежній Україні.
Спілкувалась Ірина Осташко
