На Чернігівщині, мабуть, немає такого населеного пункту, в якому не гуртувалися б люди задля підтримки українських бійців, насамперед своїх земляків. Люди готують домашні смаколики, збирають гроші на потрібні для бійців прилади та речі. А під час холодів українці в тилу прагнуть зробити все, щоб наші бійці не мерзли на своїх позиціях. Тож і плетуть для військових шкарпетки й інші теплі речі.
Не стоїть осторонь таких справ і село Стольне, що на Менщині, тут також намагаються передати своїм землякам часточку тепла з дому.
«Ми вирішили плести шкарпетки, бо бачимо, що бійцям потрібна допомога, до того ж в інших громадах це роблять. А ми ж не гірші за інших!» – у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначає Валентина Оліфіренко, завідувачка бібліотеки та директор музею у Стольному.
Спершу виникла ідея навчати в’язанню жінок, які бажають опанувати цю справу. Двічі у місцевій групі в соцмережі давали оголошення-запрошення. Але на початку приходили небагато жінок, а плести шкарпетки треба було. До того ж, для роботи потрібні нитки, які десь треба взяти.
«І ніби нас почули – місцева жителька Наташа Тарасенко зателефонувала і повідомила, що має цілий мішок ниток. Сказала, що почула про наш намір, тому й хоче віддати свої нитки. Розповіла, що це нитки з розпущених светрів і шарфів та інших речей. Але нитки якісні, тож шкарпетки мають вийти хороші. Принесла вона той мішок, ми його передивилися. А потім людей, які заходили до бібліотеки, питали: «Будете плести?». Відповідали, що так. То пропонували брати нитки. І в’язальниці навіть казали, що ще й свої нитки використовуватимуть. А одна жінка таки приходила навчатися, показували їй, як це робити. І вона плела. Переселенці долучилися до справи, теж плели шкарпетки. А якось місцева жителька Таня Чередниченко прийшла і запитує: «Чому ви мені не кажете, що шкарпетки плетете?». Вона сплела 5 пар зі своїх ниток і принесла», – розповідає пані Валентина.
І так спільними зусиллями більше ніж 10 в’язальниць наплели 30 пар шкарпеток. А ще Валентина Оліфіренко почула, що, окрім шкарпеток, в інших селах плетуть круглі килимки. То обдзвонила місцевих жінок і запитала, чи сплетуть такі ж килимки. Відповідь була ствердною.
Із села на фронт зв’язані з любов’ю речі відвіз односелець Іван Ситий.
«У нього брат Олексій нині воює, а в мирний час він працював вчителем у школі, начебто математику і фізику діткам викладав.
То Ваня разом із дружиною і продукти для хлопців збирають, і картоплю, і води там не вистачає. То я йому зателефонувала і кажу, щоб коли їхатиме, забрав у нас 30 пар шкарпеток, майже 10 круглих килимків, шапочка одна ще була, капці. Оце таке ми вперше цього року передали.
А потім односельці знову принесли п’ять круглих килимків і шкарпеток з 10 пар. Нещодавно Ваня вдруге їхав, то забрав. Звісно, що знову і продуктів трохи возив. Казав, що військові цибулі хочуть. І люди наші приносили цибулю і продукти, які мали», – розповідає Валентина Оліфіренко.
Збір шкарпеток для захисників у селі не припиняється і нині. Нитки, які залишилися, роздають в’язальницям.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Від старовинних рушників – до продукції консервного заводу: у Стольному популяризують своє минуле
«Ваня нам казав, що там, де він був, наразі хлопці шкарпетками забезпечені. Але люди все одно плетуть. А круглі килимки, каже, що потрібні. Навіть запитував, чи можна їх на блокпосту залишити, бо хлопці на холодному там сидять. Відповіла, що, звісно, можна.
Тож продовжуватимемо надалі в тому ж дусі. Де нитки надалі брати, думатимемо. У нашому селі секонд-хенд продавали, то зателефонували жіночці, яка торгує, щоб вона навідкладала якісних речей, то будемо розплутувати. Адже там трапляються хороші речі з міцними нитками. А на килимки вистачає вдома ганчірок у кожного, то можна різати їх і плести», – повідомляє пані Валентина.
Вона запевняє, що військові охоче носять шкарпетки, сплетені мешканками Стольного, передають слова подяки. До речі, робота стольненців не залишилася непомітною. Валентина Оліфіренко розповіла про подяку від відділу культури Менської міської ради за внесок у волонтерську діяльність.
«Але ми переживаємо через те, щоб шкарпетки підійшли. Щоправда, Ваня нам казав, аби не хвилювалися, бо в хлопців різні розміри ніжок, тому підійдуть», – пояснює завідувачка бібліотекою.
Зрозуміло, що шкарпетки і плетені килимки – це не єдина підтримка військовим від стольненців. У селі регулярно збирають продукти для військових і гроші.
«Наприклад, на тепловізор зібрали понад 90 тисяч гривень. А як Ваня цьогоріч у другу поїздку збирався, один односелець прийшов і каже, що бійцям нашим треба пилка, аби дрова заготовляти. То зібрали гроші та купили і пилку, і бензин», – розповіла пані Валентина.
Вона також висловлює подяку нашим героям. Щоб вони знали, що їх люблять і чекають.
–
Ірина Осташко
Фото з архіву бібліотеки
