Прикордоння Чернігівщини потерпає від щоденних обстрілів, коли кожен новий день і кожна ніч несуть нові виклики і загрози.
У таких умовах живуть люди та працюють різні установи й заклади, зокрема Новгород-Сіверський музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім».
Про реалії роботи установи – в розмові з директоркою Оленою Матюк.
Пані Олено, як змінилася діяльність музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім» після повномасштабного вторгнення?
Дійсно, від самого початку повномасштабного вторгнення нам довелося переглядати напрямки нашої діяльності і підхід до роботи загалом. По-перше, все ускладнювалося тим, що постійно діюча експозиція в перший же день повномасштабного вторгнення одразу була демонтована. Пізніше все, що мало цінність, це перша та друга група музейних предметів, було вивезено.
Утім, щойно росіяни відступили і ситуація більш-менш стабілізувалася, люди почали цікавитися музеєм і виявляли бажання приходити до закладу.
І ви почали знову приймати відвідувачів?
Спершу ми до музею людей не запрошували, але могли запропонувати гостям екскурсії територією монастиря, містом, подивитися підземний хід. Але люди все одно запитували, чи можна до музею.
І тут перед нами постало завдання: нам же треба щось показати.
.
