Творчі колективи з поранених громад Чернігівщини: Киїнської громади, Лашуківского старостинського округу та міста Чернігова відновили стародавні українські традиції святвечора та коляди. Днями свої садиби, наповнені вишиваними рушниками та українськими стравами, вони презентували в хабі Незламності Благодійного фонду «Синій птах Чернігів». Команда чернігівських волонтерів неодноразово бувала в цих громадах із гуманітарною місією, а нині на гостини до волонтерів завітали й колективи художньої самодіяльності.
«Нині, як ніколи раніше, важливо не забувати хто ми. А ми – українці, нація непереможних. Від діда-прадіда в наших жилах тече кров переможців, кров нескорених і непокорених. Історія українського народу виспівана кожним українським словом в давніх піснях. І саме традиції українського народу – це те, що сьогодні зцілює душу і надихає на Перемогу усіх воїнів»: — голова БФ «Синій птах Чернігів», військовослужбовець Іван Бакшун.
«Ідея створити такий захід виникла ще влітку, коли ми приїхали з допомогою в село Лашуки, Седнівської територіальної громади, — розповідає Іван Бакшун. – В розмові з завідувачкою Лашуківського сільського клубу, Любою Будник, ми з’ясували, що саме пісня заспокоювала людей, коли громада була в окупації. Нам зізналися, що тихесенько, ховаючись в погребах люди співали своїх традиційних пісень. І це дійсно те, що піднімає моральний дух не лише цивільного населення, а й військовослужбовців. Вони не боялися співати українською, навіть знаючи, що всього за кілька кілометрів від них стоїть ворожа армія. А на одному із благодійних заходів в Киїнській громаді нам розповіли, як працівники відділу культури ховали від окупантів вишиті українські сорочки та рушники. І це неймовірна характеристика українців. Вдуматися тільки, вони ховали від обстрілів своїх рідних і українську вишиванку. Тому ми просто не мали права не організувати захід, де би чітко показати усю незламність української нації».
Реалізувати ідею вдалося саме напередодні Різдвяно-новорічних свят. В такій тематиці і провели захід. Кожен колектив облаштував свою садибу. На прикладі однієї родини показали традиції Киїнки, Лашуків та самого міста Героя Чернігова. Останніх представляли постраждалі жінки міста, що є постійними учасницями жіночого хабу та мами загиблих військовослужбовців: «Моя війна почалася ще в 2014 році, коли мій син, Віктор Запека, один з перших Чернігівських правоохоронців, загинув на Сході,— розповідає мама загиблого героя Олена Запека. – В нашій родині Різдво і коляда – це сімейне свято і цей захід для мене особисто, як віддана честь і слава моєму синочку. Він завжди говорив, що вони воюють, щоби нація жила. А в чому наша сила? В нашій самобутності, в українській пісні, в національних традиціях».
Кожен колектив привіз свої вишиванки, рушники, полотняні скатертини. В кожної громади своя традиційна вишивка. Майданчик прикрашали так, як ведеться в кожній хаті: із смаколиками та дідухом.
«Ви навіть уявити собі не можете з яким ентузіазмом проходили репетиції, — з посмішкою розповідає одна з організаторів заходу, волонтерка Наталія Тягнирядно (Гавриленко). – Я знаю, як позитивно на психоемоційний стан людей впливає арт терапія, але в даному випадку мистецтво терапія взяла гору. Поки дівчата співали українських колядок, в них світилися радістю очі. І ми зрозуміли, що цілюща сила пісні – це не міф. Разом з колективами ми зібрали самобутні українські традиції. Де – які стали дивиною й для глядачів. І це дуже важливо. Берегти, примножувати і передавати наступним поколінням силу роду, силу традицій та звичаїв».
Додав атмосферності заходу оригінальний виступ акторів Молодіжного театру. Саме вони й стали тими колядувальниками, які заходили в кожну українську хату. Несли радість і прославляли народження Христа.
Організатори святвечора запросили на захід партнерів, з якими спільно реалізовують багато волонтерських проєктів: допомагають в реабілітації військових, облаштовують житло для переселенців, надають психологічну підтримку населенню, що постраждало внаслідок війни.
Усім учасникам з громад подарували музичні інструменти, щоби їхні колективи не втрачали натхнення та прославляли українську пісню і далі.
