Чернігівський спецпризначенець Віталій Костюченко: «Ми захищаємо свою землю, своїх рідних, своїх дітей».
Свідомо обрав професію захисника України, бо відчував, що велика війна з росією неминуча. Поліцейський інспектор-снайпер Віталій Костюченко стояв у витоків формування спеціального підрозділу «Чернігів», і вже десятий рік поспіль виконує бойову роботу в найгарячіших точках російсько-українського протистояння. Про це повідомляють у поліції Чернігівської області.
— До небезпеки я ставлюсь філософськи. Наша служба – захист Батьківщини, — каже Віталій.
Небезпека його супроводжує повсякчас з весни 2014 року. Саме тоді був створений добровольчий батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів». Віталій Костюченко служить у підрозділі з першого дня його існування.
Вже за місяць після складання Присяги, відпрацювавши короткий, але ґрунтовний курс підготовки, бійці батальйону «Чернігів» вирушили для участі в бойових діях на Сході нашої держави. Влітку 2014 року Віталій вперше на рівні відчуттів осягнув, як-то воно: звільняти рідну землю від загарбників.
— З червня 2014 по липень 2015 років я у складі підрозділу брав участь у звільненні Кремінної, Рубіжного, билися за Лисичанськ, Сєвєродонецьк. Потім несли службу в Станиці Луганській. На жаль, там загинули перші наші хлопці.
До того ж періоду відноситься перше приємне здивування: коли прибули у Сватове Луганської області та зайшли до місцевого райвідділу міліції — Віталій почув, що практично усі спілкуються українською. Це розвінчало стереотип про суцільно російськомовний Схід.
Впродовж наступних майже семи років — спочатку в Станиці Луганській, а з 2016 року в Маріуполі — була, як каже Віталій, «постійна рутинна бойова робота». Як правило, вдень тривало відносно мирне життя, рух мирних громадян та цивільного транспорту через пункти пропуску на лінії розмежування. Вночі розпочиналися обстріли, подекуди спалахували бойові дії, на ранок знову більш-менш стихало.
Оця особиста участь у подіях та постійне спостереження за їх розвитком, плюс неабиякий інтерес до вивчення історії України, поступово укріпили думку поліцейського Віталія Костюченка: повномасштабне вторгнення росіян колись неминуче.
— В концепцію сучасної російської держави не входить існування незалежної України. Рано чи пізно це б відбулося. Десь за місяць до вторгнення не полишало відчуття, ніби відлік пішов на дні чи години. Відповідно, вже тоді почав морально готуватися, — згадує Віталій.
Розповідей про власне емоційне сприйняття жахів війни боєць-спецпризначенець (хоч і сам зазнав торік контузії у запеклих боях за Попасну) ретельно уникає:
— Можливо, спрацьовує якийсь захисний механізм і ти сприймаєш це як рутину. А от що впало у вічі: переоцінка побутової, повсякденної цінності багатьох речей. На війні критерії інші. Гроші безпосередньо там, поблизу лінії зіткнення, не варті фактично геть нічого. А от якась каструлька чи казанок – це цінна річ.
За півтора року з моменту вторгнення російських загарбників, шлях Віталія Костюченка містить цілу купу знакових географічних назв. Маріуполь, Сєвєродонецьк, Золоте, Попасна і Рубіжне, Лиман. З грудня 2022 року по березень 2023 року — Бахмут.
— Поки тривала ворожа облога Чернігова, для мене найважчим випробуванням було знати, що рідні в небезпеці, — згадує офіцер. — Мої дружина та донечка Мирослава, якій зараз вже 14 років, залишалися в місті. Поки батько воював на Сході, вони допомагали людям тут: у нашому приватному будинку прийняли людей з інших районів міста, де були сильні обстріли. Облаштували своєрідний центр допомоги. Дочка, фактично, встигла вирости, поки тато в ротаціях. Приїжджаєш, а дитина вже зовсім інакше виглядає…
Про найближчі перспективи Віталій розмірковує, як захисник України з багаторічним практичним стажем:
— Будемо воювати далі. Ворог дуже сильний і жорстокий. Сподіватися, що швидко його здолаємо, не варто. Однак я щиро вірю в нашу перемогу. Правда на нашому боці. Ми захищаємо свою землю, своїх рідних, своїх дітей.
–
